Веле Штилвелд: Легенди землепланетного тору, ч.7

Веле Штилвелд: Легенди землепланетного тору, ч.7

Присвячується дитинству...,

© Ірина Діденко: Легенди землепланетного тору

Рекрутів ставало все менше. Наближалися сас і місце їхньої депортації. Обличчя маршовиків приймали усе більш напружено-озлоблений вираз: позначалися і непритертість загублених душ, насильно переміщених в тіла майбутніх рейждерів, вже нелюдів, бо людське тіло зазвичай розраховано лише на одну єдину Душу-небожительку… Але з загалом сціпленних в войовничому тілі напередодні спотворенних душ ніхто вже не рахувався…

– А чи не напасти нам на цих панцирних раків, – відчайдушно запропонував Піт. – Я зараз можу ризикувати,  бо в мені тих душ, як лісних горіхів в бору. Рад буду битися із зустрічниками. Адже тих  у мені незміряно...

– Не убив би ти відразу свєї, – похмуро огризнувся Мисливець.

– Твоя справа дивитися Молодшака!

– Так я і сам собі зможу ще дати раду,– образився Йорг.– Не вам би про мене так піклуватися!

– І точно, розумне пацаня,– погодився з доводами хлопчика Снорді. – Та, чи бач, у нього якась своя особлива місія, до якої мені немає жодної справи. А от виписати ляпасів отим пасіпакам, так це ж мені тільки за щастя!

Утримувати Піта ніхто не мав права, але отут уперше на Снорді своїм справжнім поглядом подивився Йорг – “щирий козак ззаду не нападає!”, ніби якимось дивнив внутріннім голосом проказав він, від чого мешканець Хлипухи-прослабухи-1 уперше захотів підкоритися. Це було якось і огидно, і ново, що Піт заприсягся більше подібного погляду Молодшака не пробуджувати... 

Він просто відкрив перед компаньйонами багатодушшя своє, щоб вони утрьох визначили бойову й духовну ієрархію душ-полонянок, і з тих бранок найпершою наперед вийшла душа полоненого майстра бойових земнопланетних мистецтв...

Нагода трапилася, коли один з конвоїрів призупинився біля гірського струмочка на останньому перед місцем висадки перевалі. Та під поглядом Йорга з усіх сімбіотних душ Пітера були викликані тільки найбільш підлі душі-бранки, що містилися у Піта Снорді там, де у просто людей жила тільки своя, і ще ніколи не зайва душа, а не вживлені попри його власну волю душі вимушених симбіотів...

Вони й постаралися... Одна з них стала на всю горлянку волати, що за спиною у зустрічника знаходяться троє противників, а друга – трубним гласом настирно запевняти трохи спантеличенно списника, що нападаючих, не троє, а двоє, і вони зараз саме перед носом відсталого карателя.

Конвоїр нервово замітався урізнобіч. Умить він утроє вкоротив свій спис і з трансформованим для ближнього бою бластер-анігілятором кинувся на ймовірних переслідувачів. Спочатку від нього дісталося чагарникові, а потім він розрізав навпіл ще двох поспішилих йому на допомогу ланхснетів. Отут і з’ясуватося, що навчений зрадництву, конвоїр першим же був зраджений. Він ні в чому не вірив своїм очам, а завжди чекав уточнень і миттєво завмирав після кожного виконання елементарних банальних інструкцій. 

Убито його було ледь не миттєво, бо своїм бластером Снорді встиг раптово розрізати тіло свого внутрішнього ворога навпіл. Стогін першої ураженої душі був просто жахливий! Умирати вдруге їй було страшніше, ніж вперше. Тіло Снорді, разрізане бластером пополам дістало диких  смертельних ран.

Але, стоявший поряд кмітливий Мисливець стягнув два напівтіла вже помираючого бійця, і, стиснувши їх міцно докупи, разом, різко занурив у крижаний гірський струмок.Тіло Снорді миттєво закипіло і зрослось воєдино.

– Як почуваєшся, Снорді?

– Твоїми молитвами...Правда, у мені вигоріла чиясь ница душонка.

– Поменше розкидайся тими, хто тобі не належить...

– От я і рятуюся від чужого баласту. – Але Мисливцю бравада Снорді не сподобалася. Він звично огризнувся:

– Ти потрібний Йоргові!

– Це тому перевертню, що зараз виряджається отим сумирним хлоп'ям?

– А тобі відкіль це відомо?

– Душі знедолених царедворців, що в мені томилися, нацвірінькали.

– Тоді і їм пора на спокій! – цього разу вирішив за своїх дорослих супутників Йорг.– Але ти особисто, Пітере, – він знову подивився на Снорді поглядом Завойовника, – мені потрібний живим і неушкодженим!

– У Всесвіті, Снорді, наші долі наперед визначені, – знову втрутився Мисливець.– Я обраний боронити тебе від тих, хто тебе населяє, а ті воїни, що залишаться в тобі живих найостанні, ще від початку часів чекають на тебе.Ти в них за головного...

– А ти, Мисливцю?

– Я, Піте, твій антипод. І тут справа навіть не в Йоргу. Просто так цікавіше – витягати з прірви не вороття,з безлічі лайдаків і дурнів єдино гідного воїна. Тож ще раз отриму! – І вихопивши лук зі спрямованою на Піта стрілою, він відразу послав її Майстру бойових мистецтв у серце. Ще одного стороннього у душі Снорді не стало…

Тепер вони виявилися в центрі півкола – у черговий раз умираючий Снорді, Мисливець і Йорг.

Легіонери, що приспіли до місця кривавого і зовсім незрозумілого шоу, у черговий раз опустили Піта в струмок.