Веле Штилвелд: Нікса, текст для дорослих, ч.4
© Ірина Діденко: Нікса, графіка
– Просто ти ще маленька.
– Теж мені, педофіл, просто – та нікса клята бере в себе вологу твою. Бо ж Нікса належить водній стихії, і їй, а не мені так необхідна ота волога.
– А що ж тоді відходит тобі?
– Твої сила і ніжність… – бо "... броня, одягнута на мене Касталією, виявилася небезпечною і ненадійною, бо я не мав наміру покірно, наче самітник, зберігати світло свої душі і споглядальний спокій, я хотів завоювати весь світ, зрозуміти його, змусити його зрозуміти себе, я хотів його прийняти й по можливості обновити і поліпшити, я хотів в собі самому об'єднати і примирити Касталію з рештою світу".
– Це, мабуть, про тебе, Кліпере, читай далі, коханий!
– Ще не час, малятко… У Системі давно відомо, будь-яке промовлене слово рано чи пізно здійснюється. Адже ти і справді не вагітнієш. Хоч і не порчена, дівчинкою узяв. А раптом і справді в тобі живе ця нікса? На цьому можна і приробити…
– Але як?
– Зазвичай, коханнячком: тоді буде й хавчик кльовий і життя веселіше…
– Ти про це навіть не думай! – перелякано обірвала Кліпера Лєнка.
– Спи, лялечко, вранці разом щось краще придумаємо…
Вони засинають по-братськи, в обіймах. Лєнка довірливо скочується колобком у Кліпера на грудях. За бетонним підвальним піддоном хрущоби мете холоднечу січень. Спроби відмити цивілізаторський глянець зі слів великого Гессе обернувся трудовим потом. А саме: сільгоспкомуною, куди вони з Кліпером переїхали наступного ранку.
У міському транспорті на них не звертали уваги, але при під'їзді до Тарасівки ледь не зсадили з поїзда… Кліпер стиха Оленці зауважив про наряд місцевих дозорців і відсів від своєї нової подружки на домовлену дистанцію. Лєнка карбованими фразами промовила кожне вкарбоване їй на думку Кліпером слово:
– Їду до бабусі Серафими Василівни на вулицю Польову, шість. Праві півбудинка її…
– Знаєте таку? – запитав ошатний міліціонер у дружинників.
– Чого не знати: живе там бабуся-божидарка, дочку її вбили!
"Збіглося!" – промайнуло в голові Оленки, але раптом вона відчула, як щось в ній глухе обірвалося в бездонну криницю. Її тендітну злякану душечку засмоктувала в себе нікса. Наряд пройшов…
– За тобою, дитино, боржок! – пробелькотів брудний старий. Щось чорне вирвалося раптом з безодні, і страшні очі нікси пропалили старого.
– Що з ним? – підоспів майже вчасно Кліпер.
– Схоже, серцевий напад, – безвольно пробурмотіла Лєнка, чия мати за життя була кардіологічною медсестрою…
– Він щось аскав?
– Хотів розуміння…
– Ну, а ти?
– Це не я, нікса. Це вона урекала діда! – Гаразд, линяємо. Лади, що нікса з тобою… А дідусю і без нікси на компост було час. Бувають такі безмазові дні. Я чомусь дві години аскав, а зірвав лише один файфовий… Дідку і того менше дісталося! Амінь.
Вони рвонули двері. Їх можна було зрозуміти…
– Будь-який уламок буття здатний заговорити, якщо він натхненний, – зазвичай стверджував жагучий хіпі-горбань Миколка. – Ось вам, наприклад, – Нікса. Вона живе серед нас, вона здійснюється, вона наче мислячий комиш, вона ловить кайф, вона висувається без усілякої сили, вона…
– Скажи, що, закоханий, повірю, – загадково усміхається Лєнка. Кліпер укотив аскати на Золоте кільце, залишивши її в ситому і звісно підпільному лайностані . Це сите лайно теж належало Системі, і в ньому зимували хіпли, що тимчасово зійшли з траси. Сходили найслабші...
Хіппі-горбань був тут за старшого. Це він порадив Кліперу віддати швартові. Кліпер поступився, але права залишилися за Ніксою, тією новою, яка увібрала у себе двох колишніх – Лєнку і ніксу.
– Крути, дитино, динамо! Танці будуть потім. Ми вийдемо з тобою на світанку в сніги і закружляємо в фарті… І будуть у нас під вінчик чуфир, інжир та риб’ячий жир…
– Це, Розумнику, погана перспектива… У тому танці можна і яші собі відморозити…
– Так ми ж їх у гульфик сховаємо! – радісно і майже беззубо прошамкотів моложавий Розумник-горбань. Нікса невесело розсміялася. Жила блаженно, ніхто не чіпав, до того ж добряче годували, зате вона – прала і штопала лахмітній одяг, а до того ще куховарила, і вже тільки вечорами співала і танцювала…
Найчастіше, відразу після вечері, на столі. Зовсім гола. Стриптиз зазвичай не схвалювався. Відразу видиралась на центр столу і під мантри присутніх звивала своє гнучке тонке тіло. До неї намагалися приєднуватися – частіше дівчата, рідше – хлопці. Особливо найзавзятіших хлопців остуджував Микола, і тоді вони разом зі шмутками вилітали за двері у колючий холодний всесвіт, а несамовитих дівчат стримувала нікса. Під її поглядом вони просто німіли і відривалися вже тільки у чиїсь братській постелі…
Нікса лягала спати з Розумником, але той був стосовно до неї святий. Та ось якось з траси зазирнув на відпочинок до них Олексій-з-дудочкою. З ним прийшла Безсоромниця… Стопили знатну лазеньку, змінили драний прикид і збиралися було піти, але Безсоромниця наче лазневим листом прилипла до горбаня Розумника. Очевидно, забажала з дороги тепленьку пер’їну постіль, чи зажадала у ній особливої гостроти відчуттів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий