Андрій Кісельов: Оповідання -Трансмутація, ч.2,
Розрив
.-
Професор поправив окуляри і продовжував:
– Отже,не можна вірогідно затверджувати,наскільки психіка людини “поглинена” процесами,що відбуваються в реальному житті і які процеси супроводжують її діяльність...
Жорка чув лише брязкіт гусениць.Але,навіть якщо він і висунувся б з окопу,він все рівно не розгледів би танка в диму палаючих снопів пшениці.Це був “його” танк,Жорка знав про це.І він чекав...
Сходи рипіли,коли Кононенко піднімався в свою обсерваторію.Він звично оглянув телескоп,зітхаючи,витер пил і присів на табурет,зі стогоном опустивши хвору ногу на ослінчик.Після поранення вона доставляла йому багато клопоту,і Кононенко часто проклинав і ворога,і війну,і ту бомбу,і той шрапнельний уламок...
Професор оглянув притихлу аудиторію:
– Ми не знаємо неs можемо передбачити дії окремої людини в будь-який пересічній ситуації.Та й самі ці дії інколи не тільки суперечливі,але навіть ідуть врозріз із законами природи...
Жорка стиснув у руці «джавелін».Брязкіт був уже зовсім поруч.Він оглянув розідрану морпіхівську тільняшку,посміхнувшись про себе по-одеськи – «фраєр»,підібрав чийогось берета кольору морської хвилі,і,насунувши на голову,визирнув назовні.Танк був зовсім поруч,у декількох десятках метрів від окопу,і тепер усю цю броньовану купу металу було чудово видно...
«Вітер дме в інший бік»,– здогадався Жорка,і раптом зрозумів,що часу підвестися,надійно захопити ціль,здійснити постріл і впасти на дно окопу – у нього не буде.У кращому випадку орки «знімуть» його одразу після пострілу.Але це нічого не змінювало.Позаду в окопі були поранені побратими і Марійка,яка бинтувала їх одного за одним,щоразу повторюючи: «терпи,козаче»… Жорка похитав головою,затис у зубах цигарку,активував пошуковий механізм і піднявся,фокусуючи ціль…
Кононенко припав до телескопа і сантиметр за сантиметром почав оглядати вечірнє небо.До 2014 він був вчителем астрономії і тепер,повернувшись «все ще живим»,не пропускав на нічному небосхилі жодної зірки.Дивився,згадував бої і,знаючи,що російські фашисти зараз вже під Херсоном,кревно зціплював зуби...
– І цілком можливо,що в мозку людини можуть відбиватися процеси,що йдуть у Всесвіті.І навпаки.Я впевнений,взаємини людини і Космосу набагато складніші,ніж ми думаємо.– Професор опустився з трибуни і під неузгоджені оплески військових і цивільних важким кроком вийшов із зали,напівтемної від світломаскування і відсутності електрики...
Жорка зі стогоном натиснув гачок,випускаючи смертоносну «стрілу»,і встигнув помітити перед цим невловимий рух кулеметного дула Т-72.Через секунду звідти хлюпнуло гарячим,жорстоким вогнем,і Жорку відкинуло до окопу,назад,трасерною кулеметною чергою.Але перед тим як померти,він встиг побачити люте малинове полум'я,яке повільно піднімало відірвану башту ворожого танка...
Кононенко втомлено відсунувся від телескопу: боліли очі.Він витер сльози,поклав голову на руки й замислився.
І він,звичайно ж,не міг помітити,як десь у районі сузір'я Лебедя в цей момент згасла і так невидима з Землі в жодні телескопи величезна блакитна зірка.
2000 рр.
Комментариев нет:
Отправить комментарий