Веле Штилвелд та Ірина Діденко:Помилковий варіант або ілюзія самотності,...

Веле Штилвелд та Ірина Діденко:

Помилковий варіант або ілюзія самотності, ч.9

© Ірина Діденко: Планета Маргариток

Уперше за цілу тисячу років вони, подібно до мене, цю свою ніч провели теж без сну. І тому, відшукавши для розмови – і мене, і її – тут же заснули під Справжньою Маргариткою біч-о-біч зі мною.

Вдосвіта з першими променями сонця приречені ніжні створення стали масово помирати. Сутності чотирьох – не чисельникові, а людські, точніше, те, що від них лишилося, – стали викидати над сплячими чудернацькі голограми. Це були голограми не мутуючих прибулих богів, а саме людей, що втратили свою душевну суть, зберігши відносно тепер тільки тіла. Саме по тілах і можна було зрозуміти, хто є хто, бо душі екологів колись міцно заснули... Круглоголовий молодцюватий міцної статури Перший, приземкуватий і чіпкий Другий, худорлявий і пружній Третій і літній лопатобородий Четвертий...

Поступово між ними, сплячими, і Справжньою Маргариткою почалася неквапна і чесна розмова, яку вони так і не змогли раніше почати, доки пильнували і приндились... Говорили сутності - голограми, залишкові сутності людської породи.

– Ви все ж прийшли до мене, – Справжня Маргаритка зустріла їх легким похитуванням стебла.

– Ти поговориш з нами?..

– Звичайно, адже ви тепер такі, які насправді, тобто, якими зуміли зберегти в собі крихкі залишки людського… вашого... – швидко виправила себе Квітка. – Саме це привело вас до мене – потріпаних, але справжніх... Ні, звичайно, ваша гордість ніколи не дозволить вам визнати це, але тепер ви спите. Тому і сприймете мої слова...

Чотири голографічних, мерехтячих на сонці сутності над тілами сплячих квіткових богів мовчали. І були вони так дивно схожими на людей – молодцюватого міцного Командира, приземкуватого Навігатора, худорлявого Астропілота і літнього Кібертехніка...

– Я знаю, що привело вас до мене, – продовжила Справжня Маргаритка. – Своїми дурними номерами – Першим, Другим, Третім. Четвертим – ви всю цю тисячу років тільки рахували, перераховували і посилювали свою власну людську самітність. Все більш і більш занурюючись у біль, гіркоту, розчарування. І тільки я знаю, як вирішити вашу проблему.

Уперше всі чотири голограми колишніх людей здригнулися і задали квітці майже водночас одне і те ж питання:

– Як нам повернутися до себе і, нарешті, додому?

– По–моєму, це й просто, і складно. А втім, кому як, але... Справжнє треба лікувати справжнім...