Веле Штилвелд та Ірина Діденко:Помилковий варіант або ілюзія самотності,...

Веле Штилвелд та Ірина Діденко:

Помилковий варіант або ілюзія самотності, ч.1

© Ірина Діденко: Планета Маргариток

У них було декілька варіантів...

На планету Маргариток сузір’я Тихий Глас їх віднесло сонячним вітром. Потім трапилось непередбачене.

Вони розчинилися в своїй самотності і отямилися тільки після того, як замість колишніх земних імен до них тривко пристали числівники – Перший, Другий, Третій, Четвертий...

Простими числівниками вони і впали на планету, імені якої не знали. Лише тому, що вона була безіменна в той час, коли ще існували їхні власні імена. Тоді ж було наявне і відчуття місії, і право щось вирішувати.

Декілька варіантів одного і того ж завдання з однаковим результатом їм, зоряним мандрівцям, було ніби як на роду написано, але один результат ніхто не міг передбачити. Роки не позбавили їх пам'яті, душі не розпалися на частини, але вони знайшли дивосвіт, за що сплатили безпам’ятством...

Тому що цей світ подарував їм любов, в якій ніхто не захотів бути другим. І вони поклялись забути свої пристрасті, а із ними і свої імена, щоб увійти до світу любові безіменними рядовими, заздалегідь розрахувавшись на Перший, Другий, Третій, Четвертий...

На планеті буяла весна, і нескінченними килимами квітли маргаритки. Вони досягали людського зросту, але не вражали потерпілих аварію (суті якої вони так і не зрозуміли) ані єдиним своїм дотиком. Здавалось, вони навіть стишили свої дивні пахощі, щоб не викликати в інопланетних блукальців нудотного перенасичення.

І тільки небо гнало дрібні фіолетові хмари, і вчорашні пілігрими вдивлялися крізь них у колодязну безодню неба, просякнуту променями мудро-ласкавого фіолетового сонця. Під цим сонцем всім чотирьом зненацька здалося, що вони змогли б прожити на цій планеті тисячоліття...

У повітрі співало і бриніло просте людське щастя, до якого не важко було призвичаїтися, але від якого так тяжко тепер було піти. І тоді прибулі – кожний для себе - легко і просто збагнули, що в ім'я досягнення цього миру вони й блукали у Всесвіті всі колишні роки, що в ім'я цієї благодаті вони відвернулись від імен людських, в ім'я цієї любові вони доторкнулись знеможеними тілами своїми до килимів з маргариток, щоб піти квітковими настилами по планеті.