Веле Штилвелд та Ігор Сокол: Совістник долі, ч.1

Веле Штилвелд та Ігор Сокол: Совістник долі, ч.1

Irina Didenko: Grafic series "Ukraine: faces of war. Black sky"

Письменник-початківець, який не вперше був у цій досить посередній мюнхенський пивниці, з подивом оглядав аудиторії. Ще хвилин 20 тому це були звичайні німці: бюргери та байєри, робітники та підприємці, декого з котрих криза викинула в ряди безробітних. Але німець лишається німцем, і залишається назавжди вірним собі, і коли навіть у скрутні ситуації швидше відмовляє собі у тарілці супу аніж у кухлі пива. 

Проте, до певної хвилини відвідувачі були налаштовані мирно... Поки з майже примарного закутку не підвився один бридкий чоловічок. Тепер це був істеричний оратор, який видерся на видноті на перевернуту діжку з під пива, яке вже пішло за призначенням у тельбухи тут присутніх, і  розпалив їх майже до нестяму… Той оратор виголошував свою промову майже 10 хвилин, за які дещо зп'янілі чоловіки поступово перетворювалися на потвор зі звірятами мордами,

Здавалось, що слухачі насправді вже були здатні роздерти когось на шматки, як якогось  невідомого ворога, де б той не з'явився у ту хвилину. Втім, для самого оратора і усі навколишні п'янички були ворогами, зважаючи на те, скільки ненависті було у його промові.

Як це так? Німці - велика нація, що дала сучасному світу рекордну кількість титанів духу, нація, що брала початок від героїчного племені германців, які не бажали коритись навіть могутньому Риму, змушені тепер жити у ницих межах, визначених ганебним версальським договором.

Нас принизли, вів далі своє оратор, та не тільки французи. Погляньте на схід: там поляки з чехами - слов'яни: низька раса - усі вони не гідні звання європейців. І ці унтерменши займають забагато місця під сонцем. Слов'яни мають бути лакеями нашої богообраної нації. Ми ще покажемо їм та й усьому світу, хто справжній господар Європи! Землі на сході повинні бути нашими. І нехай не думає пихата Франція, що навіки забрала наші Ельзас і Лотарингію! Вона заплатить за них кров'ю: зіґ хайль!

Зал загорлав. на вулицю з темного напівпідвал вирвались люті, по-звірячому несамовиті зіґи: zik heil…

Більше вже ніхто не сидів за столами:  усі стояли у якомусь островбурілому оскаженінні. Десятки гулянок вигукували цей клич, який наш незнайомець чув вже не вперше…Клієнти пивниці мовби перетворилися на зграю диких звірів. Дай ії зараз супротивника, хоча б уявного, і вони вщент загризуть його заживо…

Коли істеричний оратор зліз з імпровізованої трибуни, поглянувши на нього з боку можна було  б угледіти досить дивну нарукавні пов'язку із свастикою. Та й зі змістом промови вже було ясно, кого цей ниций тип репрезентує…

Поруч хтось тихенько делікатно кахикнув. Коло столика стояв хтось худорлявий невисокий у старому плащі і у чорнй пошарпаній кепці. Його очі закривали темні окуляри, хоч день був зовсім не сонячний. 

- Ось так ті кляті нацисти набирають рекрутів до своєї партії, - тихо мовив незнайомець, і продовжив… 

- Не турбуйтеся, я не якийсь босяк і не проситиму у вас на випивку, мені не треба навіть оті 20 грамів шнапсу - einmal - що зазвичай п’ють  за знайомство. Моє прізвище Лаутензак. - тут незнайомець дружньо простягнув назустріч письменнику свою вузьку долоню руки, яка виявилася несподівана міцною.

- Пауль, - відрекомендувався письменник.

Самого літератора невідомо чим цей незнайомець приваблював - може й тим, що не піддався гіпнозу нациського балакуна.

- Зазвичай, Пауль це ім'я, - нерішуче вимовив згодом. - Але у мене це прізвище.

Помовчи трохи, Лаутензак сумно додав,- найгірше, що вони закликають до нової війни. А наш народ ще не оговкакався і після цієї, недавньої… Скільки вона принесла жертв, сліз, горя і розпачу…

- І не кажіть, я сам був солдатом на тій клятій війні. Колись, думаю, описати усі ті жахіття, через які довелося пройти, щоб люди прочитали про це і добре засвоїли... Мене втішає тільки одне: оці коричневі ніколи не прийдуть до влади…

- Ви так думаєте?

У голосі Лаутензака прозвучав не прихований глум…

Якщо бажаєте, я можу вам показати що чекає усіх нас у найближчі роки. Але перед тим дам вам прочитати ще один лист із пройдешнього… Якщо дозволите?

- А чому б ні, якще ви містик і медіум… - Не переймайтеся, то не маячня, а справжня епістолярія з початку двадцятих, але вже 21 віку. Із листа одного колеги, що тимчасово емігрував з України до Германії:

Але ж ніхто не винен у тому, що в нас сталася звичайна війна - це дивний збіг якихось простих диявольських чисел у далекому космосі, а ми на Землі тільки пожинаємо цю війну… Запитай у мене, що я зараз роблю, і я надам тобі відповідь - перебуваю у бомбосховищі чергову повітряну тривогу: вона може закінчитися і через 10 хвилин, і через півгодини, а почалася вона хвилин як 15… І в той час, як усі нормальні люди саме зараз  починають засинати, вона гримить як скажена. Потім буде тривога о четвертій ранку, потім о пів-на-восьму і далі за розкладом, улаштована старим гнилим російським генералітетом і скислим політикумом, яким здається, що вони ось-ось візьмуть Київ-Берлін-Варшаву, хоч зараз мова йде вже саме про Варшаву…