Веле Штилвелд: Зріз Сновидінь, ч.1-у

Веле Штилвелд: Зріз Сновидінь, ч.1-у

Сон повинен збродитися в густі вершки видінь - 

у цьому суть всіх пересічних сновидінь.

Я дуже часто ставлю сам собі запитання, що стосується мого ставлення до світу сновидінь, які потім з величезним зусиллям волі змушуєш накладати частинами одне на одного, частково поєднувати, частинами перекроювати, і майже дещо переінакшувати, перш ніж утвориться якась гідна тебе сноведична реальність…

Звичайно, це вже не сон. .А що може бути більш радісним, ніж уміння і необхідність злитися зі світом, який поставив тебе на край реальності, не викинувши з неї, не виставивши у коридор недіяння, де ти повинен відбувати напів-покарання, напів-шок, а просто поставив тебе у вартових на краю реальності, де ти несподівано і точно зумів піддивитися і підсікти щось таке, що в іншому світі могло б й бути, й не бути ...

Нинішня війна дала нові форми підглядання сновидів... Так, дивний факт, але ось у квартирній ванній висить досить велике дзеркало, яке останнім часом мене дещо турбує ... Хоч ми його всіляким чином переполовинили, перехрестили, придавили скотчем до стіни, з усіма її нерівностями, не до кінця довіряючись одному тому підвісному гачку, яким справа закінчувалася звично у мирному часі.

І тут з'явилися цікаві колізії: у людському повсякденному світі, як за розкладом, тут же виявлялася така дивна закономірність: що можна було дивитися чи прямо в таке дзеркало, чи трохи навскіс, чи ще більш за скіс, якось на перекосі, і бачити нові і нові уламки все тієї ж даної в нашому світі реальності, яка перетворювалася раптом то на другу, то на третю, то в черговий раз енну за рахунком проекцій приболілу нову реальність, яка поступово і переводила тебе через віртуальний перелаз в новий всесвіт абсолютно нової реальності, в якій були зовсім інші закони, вкрай відмінні від звично тутешніх, раптово надламаних і різко сколотих у люте військоліття, яке раптово з’являлося натомість своїх учорашніх атиподів у ставленні  до визрівших у плинному лихолітті новітніх проблем до навколишньої війни та миру.

На жаль, у новоявлених страшних проекціях фактично був відсутній так бажаний навколишнім людством  мир, бо був тільки світ у найстрашнішій, майже звіриний подобі, адже тільки війна змогла продертися через ці спотворені загогулини світу.

І тоді я спостерігав те, від чого мені раптом ставало млосно. Звичайно, і з цього теж можуть виникнути надалі досить реальні розповіді, але... Я поки притримаю їх, щоб потім одного разу дати їм нормальне огранювання і з вустної форми обов'язково перевести в текст, перш за все тільки на українську мову, і лише в такому стані підготувати для публікації свою чергову чесну книгу. Моїй батьківщині Україні сьогодні потрібні українські книги, інакше навіщо взагалі ці непрості книги писати в відторгненні від навколишнього світу?

Бог нагородив мене цією землею і пристикував до життя цього українського світу. В цьому і мій біль, і нагорода. Колись мій батько обожнював середвічного Омар Хайяма, який одного разу сповістив:

Що п'ю вино, не заперечую, не слід.

Але по марному хулиш мене, сусід.

Коли б усі гріхи творилися в сп'янінні,

тоді б ми чули б тільки п'яних слів лушпиння.

Так от цей рубаї і був найпершим слоганом мого батька, про що сьогодні без зайвого сорому я сповіщаю про це, бо мій грішний татусь блискуче знав вісім європейських мов: російську, українську, французьку, німецьку з безоднею тамтешніх діалектів, сербську, болгарську, чеську і словацьку, а до них мову європейських євреїв-ашкіназів – ідиш… Український поляк, який в силу тодішньої імперської рекогносцировці говорив російською, проте легко,на вибір присічного співрозмовника з'їжджав на будь-яку іншу знайому йому мову,не відчував в тому для себе аж ніякого дискомфорту. Це був його вибір, як мій вибір сьогодні саме і полягає  у тому, що мої книги повинні видаватися і лаштуватися у цьому всесвіті українською мовою, навіть не в ім'я якоїсь української ідеї, а в ім'я всього підмісячного людства.

Адже навіть, коли я підглядаю свої страшні воєнні сни, діти в них плачуть виключно по-українськи. То знедолені дітлахи нашого світу,який і буде залишатись знедоленим, якщо всі разом ми не навчимося давати ворогам відсіч у будь-якому мовному світу в будь-якій точці планети!

Мир вашому дому!
А штил андер велд.
Ваш Веле Штилвелд