Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.26

Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.26,

РОМАН-АХІНЕЯ,Ілюстрація автор,масло,

Переклад – Веле Штилвелд

–  Високорозвинена марсіанська цивілізація, про яку так багато говорять останнім часом, загинула?

– З повною впевненістю можна сказати, що ні! Високий науково-технічний рівень марсіан на той час дозволив їм пережити катастрофу і навіть частково відновити втрачений потенціал, перейшовши при цьому на внутрішньопланетну дислокацію, що, на мою думку, для ультратехнократичноъ цивілізаціъ навряд чи обтяжно.

Прикладом їхньої активної діяльності в Космосі може бути порівняно нещодавня, не більше двох-трьох тисяч років тому, поява у Марса «супутників», а точніше – адаптованих довгострокових орбітальних баз. 

Насправді, з погляду здорового глузду, логічніше та економічніше «прибуксирувати» до планети відповідний астероїд, попередньо «видовбивши» його зсередини, і обладнавши необхідним, ніж виводити на орбіту мегатонни металу і здійснювати складання суперконструкцій. Та й камуфляж! Те, що великий «кратер» Стікні на Фобосі – штучна надбудова, шлюз прийому та відправки літальних апаратів – підтвердилося даними російських АМС «Фобос –1, –2», факт. Але більш детально про Марса – на сторінках книги, йому ми приділили більше уваги.

«Лихо шпарить, та мене в консультанти не залучив! Сам-то, у своїй Лабораторії, і марсіанської вуглекислоти не нюхав! І так було, й так! Бачив я той Фобос: ні ближнього, ні далекого приводів, ні маркерних маяків... Вони, виходить, ще ті камікадзе, в сліпу шурують туди-сюди ачи що?» - Олівер Роберт Мерф, відволікшись від дивного мережевого пабліка, закурив ще і ще раз, і вже  не без цікавості, оглянув пейзаж: 

«Так... Ось для чого я тут! Я їм зараз свою версію очевидця відпрацюю... Знатимуть де на Марсі краби зимують…

Чергові «сто п'ятдесят» не завадили б зосередитися! Ще раз ознайомлюся з історико-архітектурними надбаннями...» Вирішивши, що милуватися тут особливо нічим: «За відсутністю химерностей особливих», - Олівер Роберт Мерф внутрішнім поглядом звернувся до свого географічного аспекту і вмить здавився на незакінченій затяжці - апноє …

Він стояв на своєму, мабуть, уже узаконеному згори, місці в Сидонії, де ледь розрізнювалися слідийого давніх плювків, спиною на Захід і не дихав. Самозапитання до себе були відсутні. З огляду на актуальне вже третю добу тезу про нездатність “ свого горішнього шиферу ” до диференціації, і не розуміючи, що відбувається, Олівер Роберт Мерф звично барражував у якомусь «третьому стані» – ні в Яві, ні в Наві… «Трав, отже», – визначив він себе, поєднавши найбільше підходящий тут термін «транс» з доречним закінченням «-в», і сунув журнал назад в кишеню, мимоволі співаючи свій «діагноз»: «…Please , I'm only sleeping…» 

Хоч і не поголений, але з доволі певним відчуттям прополощеності та відчутним задоволенням деяких потреб, чим і натхненний, Олівер Роберт Мерф готовий був до нових «фокстротів зміненого стану свідомості»… Йому не було ні холодно, ні жарко, лише набридло порядком «восторгнути вкрай самотньою тополею на “інопланетній Плющівці”»: 

«А може тому тут все настільки несуттєво, що якщо й не вимерли архітектори місцевих пам'яток, то через ці піраміди в паралельні світи ламанули?..» – Олівер Роберт Мерф начитаний був про можливості такого роду: «Клімат там, може, сприятливіший?.. У двомірний, скажімо, просторовий континуум ... Хоча, навмисне сплюснути себе в кляксу і тіснитися усім автохтонним населенням в ідеально плоскій площині не логічно, навіть заради багамо-канарського клімату… 

Які енерговитрати і яка тиснява!.. А ось якщо, наприклад, переміститися у чотиривимірний аспект?.. Це ж і просторіше на чверть, що актуально за всепланетної демографічної кризи, і «над душею» ніхто з «дружніх гуманоїдів» не висить… Хоча, як знати?.. Чи тільки самі вони розумні такі?.. Та й казуси почнуться! У кожної звичної штучки, прихопленої з собою для задоволення потреб побутових, четверта мірність відкриється - тобто всі банальні хреновини з фокусом виявляться... з безглуздям якимось... Але, знову ж таки – справа звички... Та до цього поприноровиться треба з часом ... Спочатку, на досаду, де, скажімо, сигарети, а де тампакси з крильцями – так все перекорячиться… А не суй у рот що попало… порозберись на дотик, що куди і до чого придатно… 

Пару разів так накуришся – певно будеш знати і що, і куди… Поголишся тостером або м'ясорубкою, наступного разу засобом від лупи «Новинка! 2 в одному!" опохмелятися не будеш, усічеш, що той «2 в одному!» – це не джин у тоніці… І, згодом, за напрацьованими аналогіями розбирати почнеш, де якого «геометричного виродка» застосувати…»

Роберта Мерфа став сміх розбирати: «А то якщо на унітазі, замість моторолера, на роботу вирушиш – дорожня поліція, як дорогого тебе «полюбить»… Так, але важче з громадськими заходами буде… Ось куля вивернеться в тор – це точно», – Олівер Роберт Мерф десь про це чув: «Виходить футбол, начебто хокеєм стає – тор -то не особливо без ключки поганяєш... Знову ж таки - ключка ... Можливо, вона набуде вигляду ... м-м ... бетономішалки? Або машинки для усунення хвостів, що саме по собі для хокею мало зручно.