События вплетаются в очевидность.


31 августа 2014г. запущен литературно-публицистический блог украинской полиэтнической интеллигенции
ВелеШтылвелдПресс. Блог получил широкое сетевое признание.
В нем прошли публикации: Веле Штылвелда, И
рины Диденко, Андрея Беличенко, Мечислава Гумулинского,
Евгения Максимилианова, Бориса Финкельштейна, Юрия Контишева, Юрия Проскурякова, Бориса Данковича,
Олександра Холоднюка и др. Из Израиля публикуется Михаил Король.
Авторы блога представлены в журналах: SUB ROSA №№ 6-7 2016 ("Цветы без стрелок"), главред - А. Беличенко),
МАГА-РІЧЪ №1 2016 ("Спутник жизни"), № 1 2017, главред - А. Беличенко) и ранее в других изданиях.

Приглашаем к сотрудничеству авторов, журналистов, людей искусства.

ПРИОБЕСТИ КНИГУ: Для перехода в магазин - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР

ПРИОБЕСТИ КНИГУ: Для перехода в магазин - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР
Для приобретения книги - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР

пятница, 3 июня 2022 г.

Веле Штилвелд та Ігор Сокол: Совістник долі, ч.3

Веле Штилвелд та Ігор Сокол: Совістник долі, ч.3
Irina Didenko: Grafic series "Ukraine: faces of war. Black sky"

Титани духу, світочі інтелекту, завдяки яким Європа мудрішала від часів ще раннього середньовіччя тисячами і тисячами сторінок летіли у люте вогнище, а з ними і усі ті достойники, що зробили величезний крок вперед у духовному розвитку людства.
Що ж, і раніше було очевидно, що нацисти - новітні варвари, але тепер для Еріха це стало начебто наочно. Еріх відчув, що недалеко той час, коли на площах почнуть палити не тільки книги, але їх авторів.
Скільки тривало це жахіття, - сказати важко. Він наче втратив почуття часу і не міг навіть поскаржитися комусь споконвічно Вищому на побачене, з надією на те, що хоч колись все це закінчиться…
Та коли ця жахлива світлина нарешті згасла, письменник, немов закляклий, так і продовжував сидіти,  змучений фізично і душевно наче після тяжкої праці… 
-  Вам очевидно слід звідси тікати, - наче крізь вату нарешті пролунав голос дивно господаря. - Інтелектуалам немає чого робити у суспільстві, у якому раптово  до влади  приходять дикуни… Бо навіть у українців про це є своє досить знакове прислів’я. То ж дозвольте я скажу його на мові оригіналу:
Здичавілі кнури рохкають в бадиллі… Якщо ж  конкретно, то оті новітні варвари, як і дикі кабани, найперше підривають корінний гумус нації…То ж моя вам порада. У часи цих гомофобів найперше подумайте про псевдонім, бо прізвище, що звучить як жіноче ім’я Марія у часи новітніх ксено- і гомофобів - не для літературного вжитку… Повірте мені на слово… 
-  Цікава пропозиція… - трохи подумавши вимовив отетерівший Еріх. -  А як же ви нікуди ні ногою? Адже ви теж, здається, теж інтелектуал. Чи часом не з роду Агасфера?
 - Ні, я просто зовсім іншого ґатунку: доля таких, як я, пристосуватися до будь-якого режиму і виживати, бо ми маємо певні завдання у земному плинному часі. Так, ми не масони…От і все, що ви маєте знати… Ми – спостерігачі… 
- Невже оті легендарні Спостерігачи, з якими перетиналися споконвіку людські достойники? Колись я краєм вуха чув про вас чи то міфи, чи то байки…Хто ж ви насправді? 
- А воно вам зараз треба? Отож, Еріху, ви попереджені. То ж перед усім рятуйте своє життя…
Еріх Пауль під псевдонімом Еріх Марія Ремарк став добре знаним письменником, передусім відомий всьому цивілізованому світу за свої твори, пронизані гострою ненавистю до війни і фашизму.
Він дійсно  покинув батьківщину за два роки до приходу до влади нацистів і ніколи вже не повернувся додому, хоча Німеччина і стала знову культурної цивілізованої європейською країною, а сам він зробив чималий внесок у вітчизняну культуру, живучи у інших краях… 
- А той лист з 21 сторіччя - це теж наслідки німецького фашизму... - Наостанок запитав у дивного співрозмовника майбутній письменник.
- Ні, бо нацизм це суто німецьке пристосування світового фашизму, якому ще не раз людство виставить рахунок, та - вже не по-берлінськи, чи по-гамургські. А так може статися, що по-московськи, чи навіть по-вашінгтонськи, якщо люди знову загублять пильність і дозволять новітні репортажі прийдешнього людства з зашморгом на шиї… Тож тільки і хочеться побажати знов вам німцю суто по-українськи:

Ну і шия, ну і шия…
Сало їм
Та їж хоч чорта,
а шию мий!

І тоді в світі не буде жодної навали на незалежні країни: Україну, Сербію, Сирію… Бо не буде знов і знов виникати містечковий тоталітаризм, який зможе з часом перетворитися на очевидну коричневим чуму для всієї Європисвіту чи навіть... 
- А що буде далі, - з тривогою запитав Еріх. 
- Далі навіть для мене є межа невизначеності, але все має залежати тільки від людства, бо в наступний раз воно стане емігрувати в Німеччину - хто від расизму, хто від рашизму, чи ще пак від чого, і будуть шукати прихисток вже у Німеччині…
Це не дивно, бо це так притаманно людству - бігти від вогню та в полум'я, від вогню та в полум'я, аж доти, поки воно не прийме остаточно правильне рішення, зведене до світового заклику іспанських республіканців: Но пасаран - фашизм не пройде ніде і ніколи…

Червень 2022 р.

Комментариев нет:

Отправить комментарий