Веле Штилвелд: Доглядач космодрому, ч.5
© Ірина Діденко: Мурлон, графіка
–Тобто? – вже досить нестримано напружився мурлон-посадовець.
–Я ж вам і кажу,що "сон розуму,що народжує потвор"... Не маєш кміти,не суйся справу робити… Це ж земна класика,найдивніший з художніх геніїв людства – трохи глуховатого Франциско Гойя,який,коли йому розповідали про зради графині де Альба,становився зовсім глухим...
–Ось і мені до вас часом не докричатися... І чим щільніше я вживаюся в ваш світ,тим швидше буду змушений залишити його...
–Це чому ж?
–Напевно,від того,що людство давно вже стало страждати почуттям месіанського експансіонізму,та якщо говорити простіше,то космічним екстремізмом. Ми просто в дурку прибули на планету котів і олюднили її,підрізавши вам крила... От щось і не тік-такнуло...
–М-мау... Тобто я хотів би висловитися конкретніше: браво! Коли це,нарешті,стало до вас доходити? Чи не тоді,коли ви стали посилати на Землю прекрасні хутряні вироби: шапки,шубки,рукавиці... Тоді ми і звернулися до страждальної душі нашої планети...
–І з неї вийшов той Бирр-гир-рох-здир?
–Так. Я зараз заприсягнуся говорити тут правду і тільки правду,чи хоча б те,що ви називаєте правдою. Чесно кажучи,у нас теж були Титани– такі ж реліктові форми. Додайте до них фолк про всілякі Тартари... Коротше,застосувавши закони дискретної нестабільності і екстраполяцію приниження нашого,м –мау,племені,ми викликали голем Бирр-гир-рох-здира,і вашими стараннями раз за разом відправиляємо його на Землю. Адже до Землі саме п'ять світлових років...
–Що можна зробити перш ніж цей космічний голем зжере мою рідну планету?
–Теоретично,ми тут,мау,усе прорахували... Людство інфантильне й усе ще вірить казкам. А до того ж грається в війни. Так що ви не завжди здатні з ряду альтернатив вибрати тільки одну найбільш розумну...
–Жив-був у бабусі сіренький козлик... Хай тобі грець лихій долі навпростець, кіт у чоботях... У Лукомор'я... І був... Бременським музикантом! – заголосив я поспішно: міфи,історії,казки наїхали на мене злодійським общаком...
– Ось,і я,Орнісе,про те саме веду... То ж най хутчіше лети птахом на перехоплення Бирр-гир-рох-здира... З Бремена до Лукомор'я...
–Стоп,як там сказано...
–Де?
–Неважливо! З пороху вийшов,у порох і підеш... Йошкін кіт! Порох! Це усього лише порох! І всі ті шубки,і рукавиці з мурлонових шкурок – порох,і паски,і фенечки,і шапки-вушанки!.. Все це життєва потала!
Я помчався у космопорт віддавати найважливіше за своє життя розпорядження: усі вироби з мурлонових шкурок і всіх обманно вивезених із планети мурлонів повернути негайно на планету Ітак,щоб повернувся до тутешнього Тартару і мстивий Бирр-гир-рох-здир,і ніколи більше земляни не побажали полону і винищення космічних цивілізацій і рас,бо за кожним разом буде йти їм помста,а із реліктових глибин роздертих земними загарбниками планет постануть свої Бирр-гир-рох-здири і накинуть на блакитну планету задушливе ласо відплати.
–Транспортні торгові кораблі не встигнуть повернутися на планету Ітак,– надійшло тривожне повідомлення від мурлона-координатора Планетарної ради,коли я вже зосереджено сидів на своєму інспекторському місці.
–Їм і не слід устигнути. Їм тільки треба повернутися назад – назустріч Бирр-гир-рох-здиру! Пройшовши через його інформаційну сутність,– вони умертвлять його і не допустять розвалу Землі. Тому що Голема зруйнував напис його творця,зроблений на долоні глиняного монстра...
–А чи не подасте ви,інспекторе,у відставку?
–Аж ніяк! Відтепер я стану охороняти світ мурлонів,як свій власний,людський... – Відповів я і зам'явся. –От тільки дозвольте літати...
–Літати? – мрійливо перепитав мене,людину,мурлон. – Літати,тоді полетіли! Бо дозвіл на польоти видає тілу душа!
Замість дещо сумної післямови:
Цитата: "Кот да Вінчі",роман про іноланетянина,представника феліціоїдної цівілізації,якого врятував великий Леонардо і який відплати йому за це своїми знаннями
Спейсер’е,ти стаєш на небезпечну стежку! Річ у тім,що незабутній Веле Штилвелд свого часу вивів образ "інопланетного Кота Мурлона",який,за його твердженнями,в нього вкрав Андрій Дмитрук. За що останній удостоївся "честі" потрапити в порнографічний роман Штилвелда "Прощавай Чорнотроп..." – з нього мені найяскравіше запам’ятався момент,коли сам герой злягається з помічницею Чорнотропа,лейтенанткою КДБ Гульсари,а цей Кіт Мурлон прилаштовується іззаду головного героя... Хоча з часом з’ясовується,що Мурлон проник у той же "таємний отвір" одночасно з головним героєм,а не те,що можна подумати попервах...
Все це неподобство (щоправда,трохи скорочено) було опубліковано в "Лелі",за що Дмитрук нібито телефонував Велочці та лаявся з ним по телефону. Хоча за такі номери треба бити мармизу... Та я просто не хочу,аби через рік написав нову порнуху - тепер вже про Спейсер’а. Бо і"ншопланетних котів" Штилвелд нібито "монополізував"... Тимур Литовченко
І найсумніше:
29 жовтня 2021 року у Києві від ускладнень коронавірусу померло подружжя українських письменників - Тимур і Олена Литовченки. – Укрінформ.
Грудень 2003 р., квітень 2022 р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий