Веле Штилвелд: Іграшки Веніаміна, ч.13

Веле Штилвелд: Іграшки Веніаміна, ч.13

© Iрина Діденко: Українські дітлахи

– Я намалюю піратів! – повідомляє всім постраждалий зранку Вітьок. – У одного буде вибите праве око, а у другого – ліве.

– Але вони мають бути в тебе схожі на звірів, – наполягає тітка Варя.

– Не хвилюйтеся, будуть! В одного будуть, – тут Вітька виразно глянув на Жорку, – роги та копита, а в другого, – погляд Баландіна впав на Іскренка, – будуть ікла та хвіст!

– Ах, так, – ображено заволав Володька Іскренко, – тоді я намалюю осла!

– А я, – сказав примирливо Жорка, – намалюю отих інших, яких я бачив учора: Сонячного їжачка і Веселку-довгелку! Одного наче трикутне колюче створення, а другу. Наче у світному яйці…

– Цікаво, цікаво. – мрійно заплющила очі Психологіня. – Це ж світові світобудови: одна східна, буддистська – нече із самого серця стародавньої Азії, а друга – західна, європейська… Дивний перетин дитячих вітчуттів. Звідки в нього такий психокатарсіс світу?..

Вона замовкла, відчуваючи, що трапила на світовий океан  загальнолюдського світосприйняття, зробила великий продих, розплющила очі, і вже післю того спитала:

- Ти їх справді бачив?

–  Як вас, тітонько Варя!..

У п'ятирічному віці малювати рекомендується не більше за 5-10 хвилин. Через 6-7 хвилин малюнки готові. У Баландіна – це дві волохаті гусениці з перебитим правим і лівим оком у наполеонівському трикутнику і фашистському кашкеті, у Іскренка – це кошеня з ослячими вухами на сірникових ніжках, і тільки  у Жорки: Сонячний їжачок – це ніби диск сонця геть в лезах, а Веселка-довгелка – на кштал химерно вигнутої медузи, що пливла поміж хмар, і чий хвіст гойдався по поверхні землі.

– Жора, ти дійсно їх бачив? – Запитує чиясь доросла улюблениця і красуня тітка Варя.

– А то як же... Веселка-довгелка ще обіцяла покатати мене по небу.

– А Сонячний їжак вкусить його за сідниці, - мстиво доповнює жоркине зізнання Баландін.

Психологиня більше не стала зловживати увагою пустунів, і тут же вивела їх у двір до інших малюків, але кожного в окремий пісочник, без права розмовляти поміж собою аж до обіду…

– Як ви можете пояснити ці спектральні ігри, полковнику, і всю цю метушню з Веселкою-довгелкою і з Сонячним їжаком? Яка думка з цього приводу у вашої команди?

– Про Сонячного їжачка не слід турбуватися, у ньому стільки шпильок, що всім таткам цієї малечі незабаром не приборкати. Ці милашки переплюнуть своїх батьків, а от із Веселкою-довгелкою вони справді, схоже, на ти... До того ж семантика отих "ізоляторних" змизлоформ... І насправді з нею щось не теє… Вона надто пересичена не дитячими відчуттями.

– Розмовляйте простіше, Геннадію Степановичу.

– Слухаюсь, товаришу генерале. Так я й говорю, хтось маніпулює ними.

– Коли я почую нарешті хто? Хто цей резидент, і що нам сьогодні відомо?

– Майже нічого, Костянтине Полікарповичу.

– Майже нічого, – забарабанив пальцями по столу генерал. – І ось що ще: ці поранені одноокі гусениці та осло–кошеня, чи не пов'язані їхні образи з нашою проблематикою.

– Психолог стверджує, що ні. Принаймні, з гусеницями ясно, напевно: це треки гусениць підбитого танка. У Баландіна батько під Курськом горів, вижив, п'є... А осел: дидактична установка – наші місцеві виховники перестаралися. Вони і справжніх кошенят перетворять поступово на ослів.

– М-да ...

– А ота Вероніка С+иліна, хто вона по об'єктивці? – Запитує трохи пізніше старанна жінка Психолог, вона ж тітка Варя, вона ж Варвара Нілівна у такої ж старанної жінки Соціального працівника. Та негайно відповідає:

– Вероніка Силіна, Вірко? Це дитятко - південне зернятко північного Полігона. Тільки не питайте, як вона там опинилася. Так, вона циганочка, але циган там немає на чотириста верст довкола, хоча за часів Пугачова ще ой як були. Відселені на вимогу параграфів про "державну неблагонадійність"... Зате собак - всіх мислимих порід – коло неї завжди була ціла безодня. От її й знайшли, скажімо, в дикій собачій зграї. Були там і лайки, і дрібнопородні двірнята, і справжнісінькі вовкодави. Одним словом, дівчинка жила в дуже дивному місці: на покинутій псарні сторожових псів, що охороняли периметр, але що характерно: охороняти було наказано за розпорядженням самого Господаря, а, посудіть самі, від кого?

– Не наша з вами справа, мадам… Продовжуйте, будь ласка!

– Говорили, що привіз її із собою один майор із тамтешньої техніко-економічної частини – ТЕЧ. Поки їхав на Північ, підібрав десь на півстанку та привіз замість сім'ї. Дружина його не побажала перебиратися з Москви за Урал, а сам він незабаром загинув при заправці однієї з ракет, тоді про дівчинку всі й забули, тамтешні місця не жіночі, але... Одне місце на всьому полігоні за дивними обставинами не промерзало навіть узимку, тієї самої північної, довгою. Про цю аномалію знали і навіть побудували на цьому місці сторожку, недалеко від псарні, куди й почала навідуватись малеча. А тут розпочалася програма запуску в космос усіх тих Лайок, Білок та Стрілок. Журналістам розповідали, що знаходили собачок у всій країні. Але чи до того було, насправді?