События вплетаются в очевидность.


31 августа 2014г. запущен литературно-публицистический блог украинской полиэтнической интеллигенции
ВелеШтылвелдПресс. Блог получил широкое сетевое признание.
В нем прошли публикации: Веле Штылвелда, И
рины Диденко, Андрея Беличенко, Мечислава Гумулинского,
Евгения Максимилианова, Бориса Финкельштейна, Юрия Контишева, Юрия Проскурякова, Бориса Данковича,
Олександра Холоднюка и др. Из Израиля публикуется Михаил Король.
Авторы блога представлены в журналах: SUB ROSA №№ 6-7 2016 ("Цветы без стрелок"), главред - А. Беличенко),
МАГА-РІЧЪ №1 2016 ("Спутник жизни"), № 1 2017, главред - А. Беличенко) и ранее в других изданиях.

Приглашаем к сотрудничеству авторов, журналистов, людей искусства.

ПРИОБЕСТИ КНИГУ: Для перехода в магазин - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР

ПРИОБЕСТИ КНИГУ: Для перехода в магазин - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР
Для приобретения книги - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР

среда, 27 апреля 2022 г.

ЕПОХА РАННІХ БЛУКАЛЬЦІВ,ч.3, епізодична концепція прадавньої епохи Прони...

ЕПОХА РАННІХ БЛУКАЛЬЦІВ,ч.3
епізодична концепція прадавньої епохи Проникнення
© Ірина Діденко: Прачка, графіка


Але коли вождь, міцно зв'язаний на бамбуковій палиці, якось сумно сказав прощальне:
– А звуть мене Вася Сидорофф з Кельна, порт приписки Земля... –тут уже подітися стало нікуди.
Випив і занюхав бридко-солодкувату ітакську ханку Васьчиною зачіскою. Щоправда, рятувати Васю Сидороффа не став. Бо на біса потрібні у відкритому космосі канібали?
Ось тільки попросив мене сльозно вождь перед відбуттям із нашого буття у безвимірне буття канібальське забрати з собою на землю місцевий казан. А що? Штука містка... На цілих сто двадцять вісім літрів... Таких котлів була раніше маса в Євразії. Та тільки їх давно розтягали усілякими історичними музеями... А там вже розікрали на усіляку біжутерію… А шкода... Адже колись ті котли навмисно з космосу нам на Землю закидали... Хоч інколи і на голови…
– Чую я, – боязко прошепотів на вухо Стенові Вася, - що й Земля незабаром знову дичатиме... Адже в космосі ми не прижилися. Так що рано чи пізно всі ми знову повернемось із зірок. І вже тоді  покостираємось... Хто чим, хто як, хто з ким і за що... Але ні печер на Землі вже не лишилося, ні мангових плантацій. Тож славний буде кирдець. Ось тоді і цей самогоний котел насправді стане в пригоді.
– Так і тебе ж з'їдять, дурна голова. І буде тобі капець, та ще такий, що не засумуєш…
–Та про що мені сумувати? Діточки у мене там на Землі та онуків з правнуками багато. Ось вони колись і створять свій власний прайд.
– Так вони ж один одного почерзі зварюватимуть в тому котлищі, Василю...
– Зварять, чи не зварять, та тільки пращура свого космічного перед цим згадають, – розплакався в останню мить свого життя невиправний дбайливий каннібал Вася Сідорофф, що і Стіну навіть сплакалося ...
Залишилося тільки погодитися, що котел начебто добротний – суціль із срібла, міді та нікелю…
Зі Стеном поверталися тільки три космопілоти, що так і не скуштували всіх принад штучної цивілізації на планеті Ітака. І тільки вже з орбіти їм вдалося побачити те, про що вони і не здогадувались у своєму короткостроковому падінні на асфальтове пузо планети...
Та перед тим ми хутко ухопили надмірно розпечений той казан… І саме вчасно, бо 
розігрітий уламковими дзеркалами, пробудився справжній вулкан і злизав з обличчя планети і вегетаріанців, і канібалів, і мангові плантації, і бузкове зілля, і бамбукові гаї, і хащі орхідей. І тільки в нові часи чергова екологічна місія завезла на планету рожевих слонів, шестилапих крилатих котів, що мовлять на есперанто – мурлонів – і бананову моркву.
Так і скінчилася для планети Іт+ак епоха Ранніх Блукальців. Але й дотепер і Стена Говері, і Васю Сидороффа шанують на Іт+аці, а от самогону не п’ють. А фотонні дзеркала, що падають з орбіт, хутко анігілюють. Ось так!


Лютий 2000 р., 
Квітень 2022 р. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий