Веле Штилвелд: Доглядач космодрому, ч.3

Веле Штилвелд: Доглядач космодрому, ч.3

© Ірина Діденко: Мурлон, графіка

Трохи далі від умовно  окресленого стартово-посадочного простору, влучно названого Обірвись-полем, починалося царство нескінченних служб супроводу: стартових реактивно-балістичних та передстартових техніко-експлуатаційних прфылактично-підготовчих  пыдрозділів, до яких належали і товарно-транспортні склади і пакгаузи, за якими тяглися нескінченні санітарні і митні служби та карантини, а також місця попередньої режимної та примусової затримки тих, кого мали депортувати з планети, – тобто усіх, хто мав хоч деінде карне минуле або був оголошений у кримінальному розшуку.

Варто обмовитися, що в'язниць на планеті Ітак просто не існувало, але депортація здійснювалася миттєво на найближчу планету космоклошарів, де не кожного депортанта з планети Ітак чекала солодка іділія. Бо були  то у занедбаному прикутку галактики Тронті безкінечні рудники і галери. Тамтешні парії обожнювали земне середньовіччя. Та й як було не обожнювати, коли з тутешніх рудників було вироблено усе до крихти галактичними корпораціями, а наступна рекультивація Тронти за прогнозами тамтешніх розумників повинна була затягтися на кілька наступних тисячоліть?..

Я ж сам обрав для себе планету, що експортувала бананову моркву, і тепер в'яло брів уздовж нагромаджених відразу за територією космопорта багатоповерхових готельних боксів, у кожнім з яких були досить комфортабельні умови проживання, з маленьким "але"…За зовні обмежений розподільною роздертою стінкою простір ніхто не смів сунути свого цікавого носа. Тому що і по цей, і по той бік стінки-зупинки булькав свій "нелюбий Августин". "Хуліган? А хулі нам…Гам!" – ретельно підвивав він…

В усіх цих боксах тимчасово проживали вічні бурлаки та посіпаки галактики. Тут же перебував і мій зовні нічим невідрізнимий від інших готельних номерів офіс. Хіба що його очолював я – лінійний інспектор Крансбнерського космопорту, після присяги на вірність планетарному співтовариству антропоморфних ітакців, карликовим рожевим слонам і кошлатим кішкоптахам мурлонам... До присяги на вірність банановій моркві, слава Провидінню, мене, правда, не примушували. Я сам з апетитом жував її повсюдно, оскільки вона містила в собі найприємніші галюциногенні градієнти, що благотворно діяли на мою психіку космічного блукача, який знайшов свою другу батьківщину на планеті Ітак.

Спробуйте заперечити, – якщо вас прославлять і нагородять, а потім знеславлять і бросять в житєву ницість, а потім приведуть до присяги і призначать на офіційну посаду – хіба після цього не виходить, що таким чином вам подарують чергову нову батьківщину.

Як там співалося в пісеньці Сервига:

Летіли, тинялись, впали, 

дивний здійняли гвалт!

Зоряні милі їх прохопили 

і до планети стрімко прибили 

в ранзі прибульців на шкалт…

На есперанто не перекладати! З ним ми ще сьорбнемо… Але хіба не проволав "нелюбий Августин" – "Хуліган? А хулі нам… Гам!" , а? А якщо зоряний хуліган став раптово інспектором, то що ви на це скажете? То-то й воно... на повне осьо-сьо…

Я заходжу до скан-камери і приростаю до грузлої підлоги. Мене немов усмоктує могутнім присоском, щоб я не заважав льодовому душу променем пробігати по моєму тілу – від маківки до п'ят. Промінь обмірює мене до мікронів. Якщо раптом виявиться навіть звичайний мерзотний зубний флюс і роздме вам щоку, можете не сумніватися, відбудеться миттєва медична кореляція образу і флюс буде висічений, і я вже без нього ввійду у світ акі агнець планетарного правосуддя...

Мої міркування перервані м'яко-вимогливою командою:

– Входіть!

І відразу долинає інформація:

– Інспекторе Орніс, у готельному боксі З3-17 саме зараз програють підпилого аборигена з планети Аксель. Це якийсь Бирр-гир–рох–здир. Він уже встиг підписати контракт, у якому дав згоду на власну розчленівку. Копія контракту, згідно Галактичного Статуту в пункті регулювання відносин між представниками контактуючих цивілізацій, уже надійшла в правовий відділ космоадміністрації...

– Конкретизуй, Сервигу, вимовлену тут ахінею...

– Чого тут уточнювати, шефе? Шість нефритових кінцівок цього Бирр-гир–рох–здира виграв тіньовий представник синдикату контрабандистів, пер п'яти астероїдів Гектор Глюк, а чотири костилі зі сталактитів – ліловий прибулець з Альфа Центаври Дикий Х'амі-син...

– О, тупоголові не дозоряні дурні! Вони просто розібрали на частини ложемент цього Бирр-гир-рох-здира: бо  шпангоути його ложемента дійсно з нефриту, а стрингери з природних параболічних сталактитів. Це тобі, Сервигу, не костильки. Це, блін, обмежники його природного експансіонізму! Ну, тепер, усім їм хана – і самому Дикому Х'амі-сину і його синам Глюкосинам!..

– Це чому ж?

– Та тому що вони подарували цій потворі звиняючи його обставини. Програні цілком законно частини запропонованого для цієї особи обмежника надають право цій худобині на просторову видову прогресію! А це значить, що незабаром він поглине усіх своїх партнерів по картярській грі, потім готельний бокс, потім космодром, Крансбнер, Континент Плантацій, планету... Продовжувати?