Веле Штилвелд: Доглядач космодрому, ч.4
© Ірина Діденко: Мурлон, графіка
Усім миттєво перехопило подих, аж бебихи повздувало… Я панічно почав натискувати на безліченні кнопки і важелі свого космічного сімбіота Сервига…
– Ні, пане Орнісу, саме вам належить приймати рішення! – пролунало від підручного кібера. – Це тільки вам належить знати, як слід чинити планетарному співтовариству, інспекторе…
– Як слід, як слід... На біса він вам отут знадобився...
– Був запрошений на конференцію регресуючих рядів прогресивних ітакських математиків...
– От капосне створення… Вважайте, що він вас уже порахував!
– А якщо без жартів?
– Тоді негайно варто почати депортацію цього Бирр-гир–рох–здира за п'ять світлових років у район найближчої чорної діри!
– Енергоресурс випроханий у Галактичної ради надано... – пролунало ще одне автоматичне сповіщення.
– Енергоресурс отриманий. Відлік часу пішов... Десять... – пішло технологічним відлунням…
– Коротше, він уже поглинув своїх недбайливих партнерів! – крізь відлік часу тривожно сповістили поліцейські наглядачі.
– Дев'ять... Вісім.. Сім...
– Він уже проковтнув увесь готельний бокс! Оголосити тотальну евакуацію з сектору З3-17!
– Бирр-гир–рох–здир поглинув сімнадцятий рівень, евакуйовані рівні із шістнадцятого по сьомий... В акваріумі на п'ятому рівні гримить прощальна пісня дельфінів...
– П'ять, чотири, три...
– Дельфіни не доспівали... Готель З3 знищений вщент до фундаменту...
– Один, нуль, старт!
– Трансгалактична депортація відбулася успішно, попутно знищена сама стартова установка... От гадина!
– Втрати мінімізовані планетарною системою відновлення екологічної рівноваги... Інспекторський бонус складає п'ятдесят космокредиток... Бажаєте імплантувати?
– Так, звичайно – нарівно в праве і ліве передпліччя.
Зі стіни послужливо висунулося призове крісло-імплантатор. Я переможно видерся на нього, але про себе зарікся повідомляти про поповнення свого мізерного рахунка місцевим доброзичливцям і фанам. Синхронно пульсуючі уколи конкретно повідомляли мені про приплив енергії...
– Процедура імплантації п'ятдесятьох космічних еквівалентів завершена. Але, будь ласка, зарубіть на носі, що зусилля з подолання гравітації в планетарних умовах заборонені.
– Це чому ж?
– Тому що підписано планетарну угоду про розмежування зон певного роздільного проживання представників людських рас і мурлонів.
– Чи існують які-небудь винятки, визначені угодою?
– Виняток єдиний: в подальшому сприяти інтеграції мурлонів і антропоморфних істот!
– О, Провидіння! Хто ж зараз керує Ітакською планетарною радою?
– Звісно, мурлон! – негайно відповів мені Сервиг – синтезрозум в інтегрованій голограмі...
До мурлона мене і викликали.
– Чу ві паролас есперанто?
– Мі не фурмі. Залишимо ваш пієтет, що не має нічого спільного з етикетом. Поговоримо без прикупу в колоді...
– До честі мурлонів, жоден з п'яти мільйонів ста двадцяти восьми особин нашого унікального виду в карти не грає. Та й ви начебто не особливий гравець... От ваш папашка...
– Ну, до чого нам досьє з пасьянсами персоналій? Кажіть відверто, в лоба що вам треба чи що ви там ще маєте на увазі?!
– З вами, Орнісе, завжди було не просто: що в лоб, що по лобі, друже. І все-таки, чим загрожує настільки екстрена висилка, уточню, – депортація цього отого бевзя… Бирр-гир–рох–здира? Кажіть чесно, не брешіть. Ви ж могли просто, ну, скажімо, приструнити його ергрегор, применшити його відчуття, здавити амбіції, нарешті, просто анігілювати...
– А з ним заодно і півгалактики враз! Ні вже, чемнесінько вибачайте... Я бачив подібних тварюк, так би мовити, у дії. Якщо хочете, вони – хижі поглиначі зірок. Опустіться на землю, то пак, на нашу спільну з Вами планету, і уявіть себе тільки на мить на лаві підслідних, і тоді ви зумієте сканувати мої думки, перш ніж депортувати мене з настільки упередженої планети. Ви самі хоч розумієте, на які міжзоряні неприємності ми нарвалися?
– Уточніть це, будь ласка, для кошлато-хвостатих із крилами на спині...
– Добре, я подумаю... – тут я витримав паузу. – Насамперед, представники виду, до якого належить цей Бирр-гир–рох–здир, виникають в інформаційному полі галактики у вигляді паразитичної субстанції, що самореалізується, і якій, чесно кажучи, від душі начхати і на тутешній міський магістрат, і на всіх службовців космопорта на бідолашній Ітаці. Так вже сталося, що за всі минулі інформаційні гріхи варто було хоч один раз заплатити... І ось тобі зась...
– Тобто? – спробував поквапити мене ревний трудяга мурлон.
– Отож уся статика неприйнятих рішень і непродуманих дій минулого концентрується в деяке первинне зло, що підживлюється реліктовим негативом.... Відбувається щось іще, що прослизає в наш світ на мить і не залишає про себе ніяких матеріальних або польових змін. Ми маємо справу з інформаційною саркомою єдиного поля в даній ділянці космосу, власне на планеті Ітак – щось на шталт... загального планетарного колапсу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий