Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.30

Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.30,

РОМАН-АХІНЕЯ,Ілюстрація автор,масло,

Переклад – Веле Штилвелд

«Громадський шейкер» вкотре з силою пересмикнуло і, під жалісливий брязкіт дверей, і пасажирів, які,судячи з “Витягу із правил користування”,  мали певні  як обов'язки, так і права, картоплею вивалило на брудне місиво зупинки. Аполлоній Апполікармієвич був у тому ж обсязі законослухняного вантажу наче здичавілої «Шайтан-арби!» Оговтавшись, він неквапом поплентався у звичному напрямку, прикидаючи фразою з анекдоту: «Десь тут має бути сало…» – можливе місцезнаходження найближчого відділення зв'язку чи ощадбанку.

Пройшовши квартал у повній задумі, він автоматично, а точніше навіть не він, а його підступний організм, звернув перпендикулярно напрямку на роботу і вивернувся із задуму тільки спускаючись сходами «майже рідного» напівпідвальника «СпотикаЧ Бару»… 

На секунду пригальмувавши, Аполлоній Апполікармієвич, не звиклий відступати, вирішив: «Так, воля Неба – Закон для людей! Якщо дух вимагає – тіло має… Ну, чи навпаки… Консенсус у собі треба культивувати! Консенсус внутрішній – найкращий шлях від інфаркту… від неврозу… Кращий шлях до кращого життя – внутрішня гармонія! Гріх собі суперечити! – Він уже стояв перед стійкою:

– Полум'яне Вам наше з пекла! Душі регулюємо?

– А-а, Майстер матюків і чортів усіх командир! Наше вам Вітаннячко з виделкою в дупу! Регулюємо регулярно! Було б що регулювати… Потрійний «ч-чортиний»?

– Двічі ... під лимон і ... м-м ... все в борг до вечора?

– х-Ок-Кей, регулюйтеся, любесінький... Якими вас пеклами носило, в яких геєнах вогняних агітроботу проводили?

– Зараз, – Аполлоній Апполікармієвич присунув подану склянку, – Прополощусь, тоді і почортихаємося про буття наше скорботне…

– Як чорти про ладан у підштанках від простатиту?

– Та щоб їх там усіх пересмикнуло до рання…

Трохопис Магрифу з Аума, зберігача замку і ключа Сакралу

Перше Писання Магріфа з Аума

СТВОРЕННЯ

Скрижаль "Аум"

1. І було нічого, як і все, і все, як нічого. І Все було в Нічого, а Нічого було Усім. І так було, доки не було Аума.

2. І настав День Творця, і той стиха зітхнув, і громоподібно видихнув: «Аз Єсм!». І стався Аум. І було це назавжди. І буде вовіки.

3. І зітхнув пан Творець вдруге, і видихнув Простір і Час. І був простір темний і порожній, а час був нізвідки і нікуди. І було це, ніби Стародавній Ор Про Рро обійшов Світило шість мільярдів разів – вперед і назад. Так давно це було.

4. І зітхнув пан Творець втретє, і видихнув Множину Світил і Світла в усьому просторі, як і Множину Руху та Міри в усьому Часі. А пізніше стали Землі навколо тих у прасі Світила. І було це, коли Стародавній Ор Про Рро обійшов вперед і назад Світило два мільярди разів. Так давно це було.

5. Тоді дивився пан Творець і сказав: Славно!

6. І до того додав: «І дам Я Дух Землям, щоб Мені було куди зійти в Невіданні, і увійти в Славі, і бачити Себе. І сходжень буде Багато, а сходжуватиму  Єдин. І тоді все побачу!» І так сталося.

Скрижаль "І сталося"

1. І сталося з Духа Життя, і стало Життя Духом.

2. А десять Земель, що в Олівіна у діадеми Творця, стали такі: п'ять малих і п'ять великих, а у великих – ще менші.

3. І було малих п'ять: Летяча, Х'ат Ор і Ті Піто Про Ті Хенуйя - близнюки, Ор О Рро і Ті Ом. Такі були внутрішні землі.

4. А Життя сталося з Духа так: Ті Ом, Ор О Рро, Ті Піто Про Ті Хенуйя і Х'Ат Ор - близнюки, а Летяча - Швидка Ртуть – що геть усе відчиняє.

5. І великі були п'ять: Хазяїн, Господиня, Молодша і Старший - близнюки, і Зберігаюча сенс Життя. І хоч було то не Життя, але був Дух на менших за них.

6. І був Дух на десяти менших Господарях, і ще десяти менших Господарях, п'яти менших за Старшого і п'яти менших за Молодших-двох-близнюків, а Тяжкий Свинець, Що Зберігає, і геть усе зачиняє, ще вільно блукав. Так було тоді, від чого все подальше і сталося.

7. І дало Життя з Духа рослини та організми всякі на землях Ті Ом на початку, і на землях Ор Про Рро пізніше, і на землях Ті Піто Про Ті Хенуйя і Х'Ат Ор вперед і назад двох близнюків наприкінці, а Летяча земля відчинилася. А на менших Дух тоді був.

8. Тоді це і сталося, коли низько над горизонтом щоночі Рубінове Око Пса сходило  Карбункулос в  діадемиі пана Творця. І горів палав той Карбункулос, а пан Творець на це пильно дивився, і бачив. І ставав від того могутнішим імудрішим. Це й було Велике Незвідане.

Скрижаль «Коли відчинилось Небо»

1. Коли відчинилося Небо, зійшли на Землі Олівіна Мудрі, подібні до іскрів блиску Карбункула – Великі Невідомі, їм було дано відчиняти те Велике Незвідане, і бачили вони:

2. Спочатку землі Ті Ом і казали: Добре тут! Багато тут Життя від Духа, мусить і від Розуму бути. Створимо ж тут за образом нашим від Праху Землі, а Духом той Прах насимо. І тоді уподібнимося Нам, і від того стануть Сусдрулфи, що означає «Перші з Неба». І як сказали, так і  наситилися уподібненням. Раніше за всіх на Ті Ом.