Веле Штилвелд: Місячні гойдалки, ч.5
© Ірина Діденко: Місячні гойдалки, графіка
Навіть серед “барачників” синьо-барачна “вулиця”, що відходила перпендикуляром до Червоноармійської, називалася “єврейською” і цілком невипадково. На ній жили дружини рабинів і канторів, чий шлях перервався в Бабиному Яру, або в братських могилах останніх українських містечок. Тут знали і обожнювали Кабалу. Тут говорили винятково на ідиш, навіть у часи скрупульозних партійних перевірок.
А такі перевірки в ті часи йшли повсякчасно.
Залишається додати, що чоловіків на цій вуличці із шести-семи синіх бараків було небагато – їх з'їв сумнозвісний яр. Та саме сюди стара Есфір приходила щоп'ятниці справляти Шабат Шалом і перегукуватися по іменах з усе ще живими і непохованими. Тут її і мене, шейгіца, приймали і розуміли.
– Циля, шейгіц знайшов дзеркало Соломона. Ні, у будинок це дзеркало притяг Наум з хазерте Білошицьким, але від цього не легше. А раптом хлопчик довідається все і піде до кінця?
– Так тобі його відшептати?
– А як же...
Розмова йшла на цивільній.
– Циля, ти не пам'ятаєш, як це робив Рувим?
– Барух Адонай Елохейнум , Господь всевишній Авраама і Якова відведи від шейгіца Мишка...
– Михайло – це значить Мойша...
– …напасти дзеркала царя Соломона і продовж роки його як усякого...
– …народженого в сорочці...
– Фіра, він дійсно народився в сорочці?
– Святий щирий Б-г! Плацента вийшла з ним і на ньому!..
Десять бабусь у білих хусточках зустрічають Царицю Суботу, а маленький шейгіц стрибає під бараком у “класики” зі своєю ровесницею Кларою. У неї порок дуже доброго серця…
– Бабуле, а порок серця – це страшно?
– Не страшніше за дзеркало Соломона.
– Клара говорить, що ся дівчинка ніколи не родить.
– А скільки їй років?
– Шість.
– У шість років дівчатка не родять. Повторюй за мною: “Барух Адонай Елохейнум...”
– Це допоможе Кларі?
– Це допоможе тобі, ятеле, віднайти чудо.
– А де воно, чудо?
– У дзеркалі Соломона. Будь з ним терпиміше.
– Це ж як?
– Не ображай дзеркало дією!
– “Не малюй на ньому гидот”, – повчає мене моя мати.
– “Не малюй на ньому моєю циганською помадою!”, – строго додає випущена на цей час з темного прикомірка Ідочка.
Клара на прощання посміхається. У наступний Шабат Шалом ми вже присутні на її похороні.
“Шабат Шалом! Я завжди буду з тобою!”, – говорить мені ця дивна дівчинка на прощання. Через десять років таку ж єврейську дівчинку з таким же ім'ям Клара врятує від такого ж пороку серця відомий радянський кардіолог-хірург Микола Михайлович Амосов, і вона посміхнеться йому в новий Шабат Шалом.
Шабат Шалом! У червоному бараку домочадці нас точно заждалися.
Ми несемо непомірно важке питне цебро з найчистішою “живою” водою. Бабуся Фіра настійно повчає:
– У цього дзеркала є своя особлива таємниця. Воно складається з луски Звіра. Звір отой невідомий і жадібний...
– Таке сухе і плоске лускате Щось не може бути звіром!
– Так ти його бачив?
– Так!
– Не дай йому випити себе. Нехай Воно п'є наші криваві сльози...
– А хто пролив наші сльози?
– Фараони, Амман, Гітлер...
– А хто їх зцілить?
– Час.
– А хто ми в часі?
– Люди.
– Нуманю?
– Що, Єво?
– Люди – сволоти!
Це так, про усякий випадок, у тихе околишнє надвечір'я вилітають звуки і пуки. Час перетравлювати щось середнє між обідом і вечерею. Тому що справжніх обідів без присутності домочадців улаштовувати нікому – усі в справах на худий живіт, а переїдати ввечері – шкідливо.
Ідочка прокльовується знадвору з підозрілою багряністю на шийці.
– Напевно джміль ужалив? – запитує дідусь у своєї дочки-шестикласниці.
Я уявляю, як величезний джміль запросто влітає в дзеркало екс-казеного трюмо і дзижчить волохато:
– Не я!..
– Не він! – погоджується з волохатим матросом дзеркало. – Це Алик її так причащав до деяких тонкощів статевого виховання.
Бабуся Єва вже розпоряджається:
– Науме, оцет, воду, вафельний рушник і йод. Ні, йоду не треба. Давай-но сюди свого фронтового ременя!
– Мамо, він сам мене так покусав!
– Мерзотниця!
– Єво, не кричи! Ти мо’, була не краща...
– Але тоді, мамо, була перша п'ятирічка...
– А зараз у нас перша семирічка!
– Ви б ще згадали про царя Соломона...
– Ненько, чесне піонерське, я більше не буду!!!
– Тримай її, Науме! Тримай цю мерзотницю!
– Чесне піонерське!..
– Не виривайся, дурепо! Примочку прикладу!..
– Мамо, не торкай сестру!
– А як вона завтра в школу піде? Що люди скажуть?!
– Що люди скажуть? Що будуть балакати?
– На кожну ротину не накинеш хустину. Швайк, Єво, нехай буде ніч!..
Комментариев нет:
Отправить комментарий