События вплетаются в очевидность.


31 августа 2014г. запущен литературно-публицистический блог украинской полиэтнической интеллигенции
ВелеШтылвелдПресс. Блог получил широкое сетевое признание.
В нем прошли публикации: Веле Штылвелда, И
рины Диденко, Андрея Беличенко, Мечислава Гумулинского,
Евгения Максимилианова, Бориса Финкельштейна, Юрия Контишева, Юрия Проскурякова, Бориса Данковича,
Олександра Холоднюка и др. Из Израиля публикуется Михаил Король.
Авторы блога представлены в журналах: SUB ROSA №№ 6-7 2016 ("Цветы без стрелок"), главред - А. Беличенко),
МАГА-РІЧЪ №1 2016 ("Спутник жизни"), № 1 2017, главред - А. Беличенко) и ранее в других изданиях.

Приглашаем к сотрудничеству авторов, журналистов, людей искусства.

ПРИОБЕСТИ КНИГУ: Для перехода в магазин - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР

ПРИОБЕСТИ КНИГУ: Для перехода в магазин - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР
Для приобретения книги - НАЖМИТЕ НА ПОСТЕР

суббота, 31 октября 2020 г.

Юрий Контишев:"Ніч яка місячна" Автор слів - Михайло Старицький

Юрий Контишев:"Ніч яка місячна" Автор слів  - Михайло Старицький

Заспів, переклад з російської:

Ой ти, мамо моя, ой ти, нене моя,
Відпусти в темну нічку гулять,
коли зірки зорять, коли хлопці не сплять,
про кохання усі говорять.


Пісня:


Ніч яка, Господи, місячна зоряна, 
Видно, хоч голки збирай, 
Вийди, коханая, працею зморена,    
Хоч на хвилиноньку в гай!            

Сядем укупочці тут під калиною, 
І над панами я пан! 
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею  
Стелиться в полі туман.                 
  
Гай чарiвний, нiби променем всипаний, 
Чи загадався, чи спить: 
Ген на стрункiй та високiй осичинi 
Листя пестливо тремтить.            

Небо глибоке засіяне зорями, — 
Що то за Божа краса! 
Перлами ясними попід тополями        
Грає краплиста роса.                  

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу: 
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки     
Сам на руках однесу.                  

Ти не лякайся, що змерзнеш,лебедонько, 
Тепло - ні вітру, ні хмар... 
Я пригорну тебе до свого серденька,    
А воно палке, як жар.                   

Ти не лякайся, що можуть підслухати 
Тиху розмову твою, 
Нічка поклала всіх, соном окутала,     
Ані шелесне в гаю.                      

Сплять вороги твої знуджені працею, 
Нас не сполоха їх сміх. 
Чи ж нам обкраденим долею нашею         
Й хвиля кохання за гріх?               

Комментариев нет:

Отправить комментарий