Веле Штылвелд: Национальный распад экономики и душ человеческих

• Веле Штылвелд | 9 апреля 2015 г. · Второй марафон скажем в нужную сторону уже строго под вечер. Те же 4 км. Сердце на выдохе, в метро очень густо... Где-то от Контрактовой замечаю бич-даму (бывшеинтеллигентную отсиделку) с определенным лицом – далеко не серым, но испитым. На сером плаще черный бант... Если бы не лицо – консьержка из цековского дома.

Придерживаю свой бывалый журналисткой черный портфель. В нем старенький электронный фотоаппарат с попридавленным до боевого на пол-экрана пятна... а шош, полевые репортерские будни. Но сегодня время пик и вдруг... вместо камеры, просящейся в руки отснять эдакий типаж, обнаруживаю, что кулак правой руки бич-тетки не только сцеплен, но и тупо направлен в мою сторону. А в кулаке между крепко сжатыми пальцами щерится 6-ти сантиметровая алюминиевая штык-заточка!

Я пячусь от бабульки и попадаю в дружный гурт молодых донецких воришек. Они обволакивают меня пьяно и радостно... Шо, шнырь, бабульки нашей переполошился, а зря... Она распорехает твой портфЕль умело и смело...

Не распорехает – тесню я голубых донецких воришек на обучении и вываливаюсь на Петровку едва не с натиском... Они еще долго сопровождают меня по тротуару до самой остановки, но, видно, уже и для них перебор тащится за хрен шуганнным дядькой.

Заходят в стекляшку придорожную за пивом... Берут много... Видно нащипали за день немало... Ладно, молодые... Их-то в ясный пень за недельку изловят... А вот заточка бабушки-старушки ей Богу этой ночью будет мне спиться... Пень собакам сцать!!

*     *     *

По планете бродят тотемные войска:
кобры, скорпионы – на душе тоска.

У сверчков запечных нет большой цены –
требуется вечность вычудить псалмы.

Выстружить героев и уйти в распад
в миг крушенья Трои – в дивный звездопад.

Маленькие люди режутся в ночи –
их к утру не будет в пламени свечи.

И сверчки запечно запоют псалмы
на местах пожарищ конченой войны.

*     *     *

Индейцы учат идиш... Ти не їдеш? – 
в такой себе забытый бандустан,
в котором маркируются на идиш
забытого былого океан.

Опять несут бодягу рациенты,
опять по их ответам ноль в уме.
О чем они лопочут не на идиш,
а на ином нездешнем языке.

К чему они взымают руки горе
в рассоре в очевидности с башкой.
Для них и Украины просто Троя,
что пройдена троянским битюгом.

Что не матюк, в том правда полновесна,
что не общак, то чернь на укорот.
А вот, поди, и черни стало тесно –
кому вспороть зажравшийся живот?!

*     *     *

Иллюзия прошлого вечный балласт,
наверное, мы разрушаем hi--fast.
Наверное, в нас разуверился мир,
когда мы терзали планету до дыр.
Но прежде случалось, пылал континент
не много, ни мало, а тысячи лет,
и гибли в угарном бредовом аду
все то, кто планете вменяли беду.
Мол, ты растакая, за это в ответ
планета пылала полтысячи лет.
И крым, и донбасс запылают в бреду
когда-нибудь завтра за эту беду...
что путин принес, а его, подлеца,
планета низложит в тартары конца
эпох и столетий... И станет пытать
за горе в ответе, за кузькину мать.

*     *     *

• Сионизм и украинский национализм – близнецы-братья? Отнюдь. Суть в элитах. Политическую элиту еврейского государства сформировали интеллектуалы. Политическую элиту Украины сформировали: советские чиновники, воры в законе, партработники и националисты, поделившие между собой экономические потоки и целые отрасли, стали перетряхивать по законам общака.

При этом интеллектуальная элита держала интеллектуалов на коротком поводке. Националистам пришлось довольствоваться люмпен-пасионариями. Люмпен-пасионарии не могли иметь ни опыта, ни образования, ни желания управлять – по сей день их усилия направлены на дестрой затянувшегося прошлого, и поэтому у такой антиуправленческой модели никакого будущего нет.

Израиль, Южная Корея, Малайзия, Япония, ФРГ в разные периоды своего новейшего экономического развития полагались на интеллектуалов. Украина не имела ни единого шанса, сжатая за горло вчерашними и новыми коррупционерами, приросшими к общаку с кровью.

Украина обязана создать национальную биржу экспертов-интеллектуалов с гонорарной проплатой каждого вздоха для страны этой особой касты.

Мы создали страну вечного прошлого. Ни вкуса, ни запаха оно не имеет.

*     *     *

• Сергій Руденко | 7 апреля в 7:49 · 93% телеглядачів ньюзвану сказали, що їм байдуже щодо безвізу. Маніпулятивне опитування, ватний канал, ватна аудиторія. Безвіз визначає вектор руху держави і реалізовує гасло: Геть – від Москви. І саме це мають пояснювати і журналісти, і політики. Це – перемога не Порошенка, це – перемога усіх нас. Особливо тих, хто воює на східному фронті

Веле Штылвелд: Политолог, называющий ватой старшее поколение, в ком ищет опору?

Еще не прошло 40 лет выхода из страны фараонов – СССР, мы ещё живы или…

Начало формы

Начало формы

• Фаина Шульман У этого политолога ватные мозги и комплекс неполноценности. У нас страна торгашей, все продают и почти ничего не создают.

Конец формы

Веле Штылвелд: Сергей Руденко, осторожнее с ярлыками ватными, мудрее будьте, обозреватель вы наш! Политолог, называющий ватой старшее поколение, прав?? Категорически нет.

У меня 35 лет трудового стажа: электрика, инженера, программиста, диспетчера, ревизора сельского хозяйства, рядового СА, учителя, журналиста, патронажного работника, научного обозревателя, писателя. Пенсия 1280 грн.

В мае 2017 года кукла Гройсман обещает 1315 грн. –- +35 грн. это один обед в любой забегаловке студенческой в Киеве. Проверьте. Первое 11-18 грн, второе от 16 до 45 грн. Узвар 6-7 грн. стакан. 1 кусок хлеба 1,5 грн.

Это разговор безответственного политика, муляжа, куклы. Не с кукольным лицом, а кукольной душой. Его же заявление о том, что прожиточный минимум в стране 2800 грн. известен всем.

У меня только в мае будет 45 процентов прожиточного уровня. Умейте знать. Я один из 80 процентов всех украинских пенсионеров.

Каждый третий старик в стране из-за бандитского четвертьлетия, когда записи в трудовые не делались, все было тихо с кармана гнилых работодателей, так вот, каждый третий старик пенсии не имеет, и ГОСУДАРСТВО готово кормить с барского плеча таких неудачников только с планки 66 лет через собес!

Намеренно не принят в стране и закон о фрилансе, из-за чего 450 тысяч украинских фрилансеров, а с ними и творческих работников – вне закона. Предложение фрилансеров – ежемесячно отдавать в пенсионный фонд 200 грн. не встретили восторгов у воровской власти. Требуют еще 200-300 на содержание воровского шалмана чиновников и готовы приравнивать к торговикам-рыночникам. Хотя фриланс тем и отличается от рыночной торговли, что заработки крайне спонтанные апериодические!!

А это не только голодомор, а и грязные старые завшивленные вещи, питание из мусорных бачков и выгребных ям, воровство, попрошайничество, резко возросший цинизм молодых, обесценивание идеи трудозатрат и общественных целей.

КУКЛУ ГРОЙСМАНА НЕМЕДЛЕННО НАДО УБИРАТЬ И ПРИБИРАТЬ ЗА ЭТИМ ВОРОВСКИМ РЕЖИМОМ НЕМЕДЛЕННЫМИ ЭКОНОМИЧЕСКИМИ И МОРАЛЬНЫМИ ПЛАСТЫРЯМИ...

P.S. Мои 15 лет фрилансерства – творческой работы и публикации в украинской СМИ периодике в трудовой стаж не вошли.

Кроме того, три года СТАЖА скостила фефочка из пенсионного фонда одним подозрением на размытую дату по вине нерадивого кадровика. Никакой почерковедческой экспертизы – не работал, не жил... А жил и работал – ПОЛОЖИ Шестьсот ЗЕЛЕНЫХ ПРЕЗИДЕНТОВ!! Да ещё отыщи: кому и как всучить… Но стоят у фонда знатоки... как... по сей день стоят!!

• Владимир Резников Политолог лишь озвучивает преобладающее мнение определенной части общества, широко представленное в ФБ. А вместе с этим и субъективное нежелание этой части общества искать единство в стране, чем и перечеркивает ее будущее.

Веле Штылвелд Сергей Руденко не мальчик, а достаточно узнаваемый пронационалистический телеведущий и политолог. На экране он более выдержан в серых официозных тонах. Приемлемо. Страна-то называется Украиной. Имеет право быть. Но вот по-житейски, он в неком страшном претенционализме к нам, не вставшим в колонны. Не встанем. Нам ещё памятны колонны, ведущие в ГУЛАГ и Бабий ЯР... 

Судить не будем, но и не встанем. НИ ЗА ЧТО И НИКОГДА. Дайте дожить. Похоже, что именно так рассуждают и близкие Сергею старшие. Нас не передавить... МЫ СОВЕТСКИЕ. Это право помнить о тех победах и поражениях, притеснениях и неудачах, которые выкристаллизовывали нас. А у вас было 25 лет, что нас привлечь на вашу сторону, но эти игры псевдопатриотов, этот пафос, с которым владимиры яворивские да и юрии капланы покойные не принимали меня в НСПУ, говорит только о неком жестком водоразделе.

Мы просто никому больше не позволим гнать себя по кругу. Хотели устроители нового Ада или нет, но вот на эти майские, наконец, новые и старые по возрасту, да и по духу украинцы, впервые выйдут не на очередной отстрельный майдан, а на нормальную протестную демонстрацию, а дальше организуют нормальные человеческие страйки, чтобы окончательно ОБЛОЖНО И ПОВСЕМЕСТНО сокрушить госворовской общак, в ура-национальных на сей раз перчатках.

Ворье кинуло не лохов, не фраеров, а весь украинский народ, а политологи, испугавшись за свое завтрашнее статус-кво тут же услужливо нарисовали врага... Обутого и одетого в секонд-хендах, недоеденного, погрузившего в авгиевые конюшни похеренного быта, безо всяких человеческих перспектив. Слава Богу! Вот они – наши внутренние враги – давшие нам жизнь и образование, идеи и кой-какие мечты... Враги от Сергеев Руденко... Мда-с. И не стыдно??

Мы люди не инертные. Мы люди водораздела, со своими социальными подводными камнями, далеко и ни за что не фарисеи. У нас есть своя особая, выверенная жизнью точка зрения, и за нас Вам предстоит побороться... Как не крути, а нам, а не вам воспитывать внуков малых. Протест 12-летних в эрефии сделали не дети, а старцы, если этого кто-то еще не помнит... А жаль. Ведь пример уже перед глазами. Или судите воров, или их осудит и остудит до тел бездыханных – народ. Да и последний аргумент. Убираться ворам больше некуда... По большому-то счету. И политологом самое время начинать говорить для народа и "за народ". А иначе, как говорил старый гулаговец кавалер орденов Славы 3 и 2 степени дед Наум, иначе все это сплошной БОЛТУН КАК, переведу с народного идиш – мелкое засырание мозга.

• 7 апреля 2017 · |  Многоуважаемые народные депутаты Украины! Ваши фб-аккаунты просто перегружены однобоким националистическим крайне не народным общественным мнением. Бог вам вам судья! Хотите для остроты с перцем знать мое - уберите полпачки рациентов националистов, чтобы услышать просто интеллектуалов из неформально мира страны. Вас много! Но ни одного фб ко мне не пустил! Происки СБУ или что?! Храни вас Бог, избранники наши! Аминь!

 А теперь просто стёб на почве социального благоденства. У нас не проруха, но шкаф-купе крайне желателен. А тут новая линия выбросила объявление. Вам нужен шкаф-купе - срочно к нам за 1440 грн.! Ну не предложение, шик!!

Пошли за шкафом с заходом в шкафы-купе на заказ. Там цена с доводками и прочими потребительскими ценностями от 10 000 грн. Кто понимает, это недавняя цена народной кухни с полным комплектом функциональных мебелей. А тут ОДИН шкаф! Одним словом, зашли БЕЗ УЖАСА в НОВУЮ ЛИНИЮ, а напрасно!

Ужас нефункциональной исковерканной на магазинной витрине мебели ПРОСТО ПОТРЯС! Во-первых, нет доводки, все движущиеся дверцы перекошены, передвижные механизмы полувырваны. Мы в шоке! Полупьяный длиннющий грузчик в таком же:

Как же вас так угораздило? Вы интеллигентная пара и вдруг в этот гадюжник? Это же не мебель, а мебеля всех бракоделов Киевщины. Проект жульнический. Его за последние четыре года из магазинов-прикрытий изгнали. Вот смотрите - выставочный образец, а службы доставки нет, службы сборки нет, гарантия на этот дровяной склад на год! А вы попробуйте вызвать сборщиков и оплатить их участие к вашим мебелям, а доставки этих дров?! Это вам еще в 800-800 гривен макнется. А всё почему?

Потому что это мебеля лоховские исключительно для лохов. В студенческие общаги. Дверцы съемные для сабантуев, пьянок, по пьянке как и здесь в обратку и вроссыпь. Берут этот дерьмеб провинившиеся студиозы, у которых в комнатах казенные мебеля рассыпались.... Вот тогда и прикупают в отместку это дерьмо на обходной лист, либо для меблированных всяческих хоспис. Их только по одной Троещине до хрена. Про глаза меблируют для галочки инспекторам и показушно...

Этот магазин бракоделов всем властям давно и прочно известен. Год еще туда-сюда, а затем иски прут паровозами! Вот и горе-мебельщики тут же на паровоз и съезжают в другой магазин-матку. В принципе, новая линия в полете вот и связалась с этим жульём отпадным... Бегите отсюда.

Мы решили прощупать сами все представленные на выставку шкафы и полушщкафчики одно и двухдверные купе без доводок с перекошенными на всякий лал планками, полупланками. Такой шеф спокойно откроет любой котенок и обоссыт. Одним словом, мебеля, туды их в качель! Кошмар...

КТО ЭТО ПРОПУСТИЛ В НАШ И БЕЗ ТОГО ПОРУШЕННЫЙ МИР?! И за какие коврижки?!

Или вот ещё темасик… Так вот вчера в наш АТБ придомный зашел жлобок, сгрузил на тележку весь акционный кофе – более 200 пачек и пошел на кассу. Все молчок, а я матом по-русски. Жлобок втюхал, что, воруя в социальном магазине у старичья, он получает неудобства. Жаль, что не по роже. В одной кассе не более 6 пачек акционного кофе. Мразь жлобковая после тридцати пачек отбитых в четырех кассах, которые срочно начали закрываться на перерыв, стухла. 

Пару мужичков, вчерашних дорожных молотобойцев предложили выйти ему с ними на мордобой. И он потух и истаял через задний проход. Директор театрально негодовал. Ведь по акции кофе не называемой здесь марки стоил 16.90 вместо 27.60... Как бы Маржа более десятки. На 200 пачек. Две тысячи. Я бы даже предложил устроить суд Линча у гастрономца и старички поддержали. Но что дирекция АТБ. Она хоть и дала смыться симулянту, но поддержала стариков. Вот об этом пиши, журналист воровской обесславленной Украины... 

Ярослав Трінчук, Україна, Наталя Федько, Україна, Гвідо Еррезі, Італія: ХТО МИ? Філософські нариси, ч.10

  

РИНОК: ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ, ПАСТКИ

ЧИ ПЕРСПЕКТИВИ?

Розірвати коло звичок, знайомств, стосунків не завжди легко.

Але значно складніше розірвати те замкнуте коло, з якого не може виборсатись людство при ринковій економіці.

Часто суперечки про ринкову чи планову економіку нагадують суперечки євнухів про знади гарему. І наче б то розуміються, але що з того…

Вже не потрібно доводити, що вивчити потреби суспільства і задовольнити їх може тільки ринок. Хоча б тому, що ринок безперервно прагне знайти нішу, у якій людина змогла б реалізуватись, а також – зробити те, що можна продати. Жодна, навіть найдосконаліша планова економіка на таке не спроможна. Ринок вивчає попит і пропонує, планова – нав’язує те, що виробляє згідно попереднього задуму. Без ринку не було б сучасних технологій, дизайну, моди, кіно, архітектури, інженерних рішень, медицини.

Спільне у плановій та ринковій економіці є те, що ні та, ні та не здатна сформувати людину вільну. Планова економіка продукує серійну людину з рефлексами «де що дістати», ринок – примітивного, нерідко розбещеного, споживача. І не завжди чесного. Всі учасники ринку, щоб більше отримати, прагнуть когось піддурити, обійти, обманути. Частенько – вкрасти. Учасники ринку є стовідсотковими споживачами.

Колись «американська мрія» була прогресивною – спонукала людину до праці. Але до того часу, доки вона не наїлася. З досягненням «мрії» людина перетворюється на досконалий механізм переробки продуктів і товарів на відходи і сміття. Можна не погоджуватись з цим, але тоді потрібно відповісти на питання, чому людина так брутально вбиває ліси, землю, воду, повітря. І себе морального…

Ринок удосконалив цивілізацію споживання, вона ж – породила парадокс, не розв’язавши який, людство буде перманентно перебувати у кризах і ніколи не зможе вийти з них.

Для прикладу візьмімо фармакологію.

Фармакологічна бізнесова еліта, яка продукує і продає ліки, не зацікавлена, щоб людство було здорове – здорові люди не стануть купувати їхній продукт. Ми не говоримо про порядних учених, які дійсно зацікавлені у тому, щоб плід їхньої праці приносив людству якнайбільше користі, ми говоримо про фармакологію, як активного учасника ринку.

Якщо бізнес-еліту цікавить не так здоров’я людей, як їхні хвороби, то вона дивиться на людину, як на щось тимчасове, як на засіб, з допомогою якого можна отримати добрі прибутки… Тут честь, мораль і не ночувала…

А от якби людство навчилося розглядати людину, як суб’єкт безсмертя, тоді навіть фармакологічна еліта провадила б іншу політику.

Вона б організовувала інституції, які, крім лікування людей, розробляли б методики, як запобігати хворобам. І разом з владою знаходила б способи зацікавити громадян використовувати ці методики. До речі, від цього теж був би зиск.

Та це ще не все. Фізичне здоров’я не значить здоров’я духовне. Треба мати на увазі, що духовне здоров’я – це, крім поваги до духовного досвіду предків і шаноби до їхніх могил, розуміння ваги слова, відчуття гармонії, прагнення пізнати Закони Творця, готовності робити вибір у складній ситуації і вміння відповідати за цей вибір, – також здатність людини до самозцілення.

Шкода, але ми не готові навіть то осмислити. Людство й не підступилося до розуміння проблеми. Ринок не дозволяє – ринок фармакології зацікавлений, щоб люди хворіли. Такі – його, ринку, – закони.

І якщо в основі філософії людини має бути її фізичне, психічне й духовне здоров’я, то, зрозуміло, ринок фармакології не зацікавлений у розвитку такої філософії.

У її розвитку не зацікавлені також психіатри, криміналісти, певна категорія юристів. І звичайно ж – політики. Ті, що низького ґатунку.

Апологети планової економіки говорять, що радянська система не була зацікавлена у хворобах людей. Так, дійсно та система не була зацікавлена у хворобах людей. Тільки не тому, що шанувала їх, а винятково з економічної доцільності. Адже при радянській економіці все, що вироблялося, належало державі. Особистого не передбачалося, передбачалася винагорода. (Якщо десятиліттям люди працювали практично безплатно, то у вісімдесятих роках за роботу уже платили. Так, аби не вмерти. Правда, найбільш відданим надавалися певні преференції. Іноді великі. У залежності від рівня відданості системі. І конкретному персонажу).

При ринковій економіці особисте і суспільне чітко розмежоване. І ніхто не має права посягнути на особисте, бо його захищає закон. Зрозуміло, де закон працює. В Україні зразка 2013 року закон – і міліція з «Беркутом» – обороняє тільки певну категорію громадян та їхні капітали. Власність всіх інших попросту можуть забрати мародери. При активній підтримці тих, хто мав би захищати цю власність.

Новація України в тому, що, теревенячи про ринок, влада й не підступилася до його творення.

Про якийсь ринок у нас навіть з натяжкою говорити не можна. У нас нема мотивації як для того, щоб щось зробити, так і для того, щоб продати. Якщо при радянській економіці все контролювала держава, то сьогодні все намагається контролювати чиновник, який зацікавлений тільки в одному – отримати свою долю. Зрозуміло, незаконно. Цього чиновника не цікавить ні держава, ні її авторитет серед інших народів, ні економіка, ні культура. Його цікавить тільки одне – хабар.

Тепер питання: чи відрізняється наш чиновник (від найвищого посадовця до найпримітивнішого депутата сільради) від мародера? Відповідь не потрібна… Додамо, що в цієї групи приматів сильно розвинутий тільки хапальний рефлекс. Як у мавпи. Правда, ходить він уже на двох і рівно… (Тут варто нагадати, що у критичні моменти мародерів страчували. У всі часи і у всіх народів).

Маємо бути справедливі: є у нас і порядні чиновники, і порядні депутати. Але як винятки. Немає критичної маси порядності серед владного стану.

Економіка має розвиватися, не опираючись на примхи влади, а на власну закономірність.

Якщо на зорі ринкових відносин продукт міг випускатися десятиліттям – а перевиробництво й відсутність доброго маркетингу часто-густо вели до трагедій, – то зараз деякі різновиди того чи іншого продукту змінюються протягом кількох місяців. Кожна зміна різновиду відбувається з двох причин – доцільності й попиту. Оскільки маркетингові служби вже майже досконалі, то така зміна робиться на загальне схвалення потенційних покупців і не викликає негативних наслідків. Ні у виробника, ні в продавця, ні у покупця, ні в банків.

Ринок уже навчився уникати проблем, які створювало колись перевиробництво.

Це позитивний його бік. Але актуальною залишається проблема прагнення надприбутків. Таке прагнення культивує в учасника ринку негативи. Брехливість, жадібність, заздрість, бажання скомпрометувати конкурента.

І хоча конкуренція є потужною мотивацією у підвищенні продуктивності, вона також несе в собі крайній негатив – пробуджує низькі інстинкти.

На жаль, поняття «чесний багатий» не сприймається ніким. У всякому разі – в Україні. Успішні скажуть «багатий дурень», заздрісники шукатимуть якісь підкилимні механізми його багатства.

Ці стереотипи дуже шкідливі. Вони вбивають у людей віру в чесну працю. А невіра у чесну працю – це оправдання власних комплексів. І… власної глупоти.

А проблема вирішується дуже просто. Досить збагнути, що вдалий бізнес не тоді, коли ти заробив багато, а коли, продаючи товар, ідеї послуги, ти не продав душу, а зберіг її чистою для синів, онуків, нащадків. І для свого чесного імені. Треба зрозуміти, що єдина ознака, яка відрізняє живий бізнес від мертвого – наявність чистої (непродажної) душі.

Є тимчасова вигода (обманув – ухопив), а є вигода довгострокова. Таку вигоду може дати лише добре ім’я. А добре ім’я твориться не за один день. Якщо, скажімо, суб’єкт обміну зарекомендував себе чесною, принциповою людиною, то він, окрім грошей, отримав ще й незримий, але безцінний капітал – людську довіру. Такому жодна криза, жодні соціальні потрясіння не страшні. Навіть утративши все, він зможе піднятися на ноги за допомогою таких же, як він, порядних людей.

Та все це стосується нижнього сегменту ринку.

Але там, де обертаються великі гроші – де природні ресурси перетворюють на валюту, – закони ринку втрачають свою силу, значення та актуальність. Там взагалі не діють ніякі закони, окрім волі фінансово-політичних лобістів. А саме вони на початок ХХІ століття визначають розвиток (скоріше – занепад) цивілізації. Їхні дії схожі на дії звичайних наперсточників. Для них таких абстракцій, як честь, сумління не існує взагалі. Вони ставлять своїх президентів, законодавців – в окремих державах це називається виборами, – визначають місце «за столом» тим країнам, які не здатні добре розпоряджатись власними ресурсами.

Зрозуміло, у тих державах дотримуються прав людини, там дійсно свобода слова захищається законом. Але все це тому, що ніяке слово вже не здатне зашкодити отим кланово-корпоративним групам, які розпоряджаються фінансами і природними ресурсами.

Вони щедро фінансують науку. Але тільки ту, яка не стане конкуренцією їхнім інтересам. Якби хтось захотів продавати – уявімо гіпотетично – універсальні медичні препарати, фармакологічний ринок його знищить (якщо не зможе купити), якщо хтось з науковців винайде альтернативу нафті, нафтовий ринок його вб’є.

І нічия репутація не постраждає.

У тому світі репутація – поняття суперечливе. Гарну репутацію там має не той, хто дійсно дотримується законів, моралі, а той, хто добре приховує свої гріхи і навіть злочини.

Та не варто на них показувати пальцем. І в нас людину, яка дійсно не робить ганебних вчинків, суспільство сприймає з недовірою. Іноді – з насмішкою.

А в давнину добре ім’я було синонімом свободи від злочину.

Треба розуміти, що даремно закликати до совісті оті кланово-корпоративні групи – вони у діалог не вступають і чужа точка зору для них не існує взагалі.

Та є один фактор, який міг би змусити їх звернути увагу на суспільну думку. Інтелектуали, громадські об’єднання, організації, різні інституції повинні дати народам зрозуміти, що це торгівці смертю. Не просто шахраї, користолюбці, а торгівці смертю. Вбиваючи ліс, воду, землю, повітря, вони вбивають людину, її майбутнє.

Їх треба змусити усвідомити, що статус «торговець смертю» буде передаватись їхнім нащадкам. Якщо, звісно, ті нащадки в умовах скаліченого суспільства і знівеченої природи народяться і виживуть.

Зрозуміло, це не проект закону, який міг би обмежити діяльність таких груп, а всього лиш заклик дотримуватися моралі. Однак, мусимо застерегти, що майбутній розвиток цивілізації – ми зараз не говоримо про цивілізацію розуму, маємо на увазі нашу цивілізацію споживання – цілком залежить від моралі і доброї волі кожного з суб’єктів суспільної взаємодії.

У період найбільшого протистояння в «холодній війні» на Заході поширювався термін «конвергенція». Вважалося, що ринок і планова економіка можуть співіснувати. Звичайно, цей термін тоді мав швидше політичне, а не економічне значення. Та так чи інакше, а людство – просто, щоб вижити – мусить виробити механізми зближення. І не тільки політичних чи економічних систем…

Якщо таке зближення відбуватиметься на засадах взаємоповаги, то наслідки можуть бути добрими…

БАГАТСТВО ЖЕРТВИ ДРАМИ

Протягом тисячоліть розвиваються знаряддя праці, покращуються умови життя, удосконалюється медицина. А злодії не зникають. Не зникають грабіжники, шахраї, маніпулятори свідомістю людини, продажні юристи. Більше – їхній професійний рівень удосконалюється також.

А як показують останні події, у деяких суспільствах вони стають основою державної політики.

Як змінити державний устрій так, щоб людині було вигідно жити в честі, гідності, аби вона розуміла, що таке справедливість?

Над цим питанням мучилася ще еллінська культура. Вона рецепту не давала, але вказувала на пороки людини і змушувала задумуватись. Кожного.

Література й мистецтво пізніших століть теж дотримувались такої тенденції. Однак, прагнення людини змінитися суспільство сприймало факультативно. Цебто, не обов’язковим до виконання. Література й мистецтво існували наче б то самі в собі.

Церква зі свого боку теж учила людей бути чесними, але при цьому не відкидала приниження однієї людини іншою. Тому розчарованими, імпульсивними, бунтівливими особистостями сама думка про чесність сприймалася, як один з атрибутів приниження. Тобто, кожен думав, що його чесність вигідна тільки ближньому, а не йому самому.

На превеликий жаль, таке переконання лежить і зараз в основі всієї світової ринкової економіки.

Як змінити все це?

У своїй свідомості людство мусить повернутися до розуміння першооснов. Тобто, має провести зриму межу між честю і безчестям, навчитися розділяти добро і зло; оглянути весь історичний період і зрозуміти, що безчестя завжди(!) приводило до трагедій. Як окремих людей, так і цілі держави.

Сьогодні Європа вже починає розуміти, що гроші самі по собі не приносять щастя. Гроші роблять людину вільнішою у її розвитку. Якщо це розвиток задля прагнення знань, життя в честі, в культурі, повазі до ближнього, – то від збагачення людини виграють усі. Сама людина, її родичі, співробітники, а в підсумку – виграє держава. І людство.

Коли ж людина прагне розваг і тільки розваг, та ще й за чужий рахунок, то руйнується її зв'язок з програмою Небес. Така людина стає небезпечною як для ближнього, так і для суспільства. Зрозуміло, і для себе самої.

Але сьогодні людство й не підозрює, що як у давнину воно приносило жертви різним придуманим богам, сьогодні своїми високими технологічними досягненнями воно так само приносить жертви. Історичному годинникові.

Переважна більшість людей розуміє, що у порівнянні з життям дідів і прадідів життя нашого сучасника значно безпечніше, комфортніше, а тому і довше. Та й розвиватися у сучасної людини можливостей значно більше. Отож хочеться довести самим собі та своїм нащадкам, що ми уже не в кам’яному віці живемо. Багато можемо, знаємо і вміємо.

Та оскільки духовними досягненнями самостверджуватись важче – це ж-бо колосальна щоденна важка праця і боротьба з темними сторонами власного Я, – то люди змагаються між собою, демонструючи технологічні досягнення. Причому, як ті, хто виробляє, так і ті, хто купує. Добра машина, будинок і т. д. є вагомим додатком до власного Я (Я-НЕ-Я).

А прагнення стати більшим, ніж ти є, за рахунок речей може бути наскільки великим, що речі нерідко виганяють душу з тіла. Іще за життя. А коли душа втікає від жадібного і дурного, то Небеса його більше не бачать. Тож не потрібно дивуватись, чому так багато трагедій там, де присутні великі гроші.

Так, у людини має бути добра машина, добре помешкання і навіть дорогий годинник, якщо вона з його допомогою повинна підвищувати свій авторитет і статус, але за все це має бути заплачено грішми, які зароблені. Зароблені, а не вкрадені.

Правда, є гроші, які люди черпають з надр Землі. Нормально, коли вони йдуть на розвиток суспільства, але, на жаль, більшість тих грошей використовуються для утвердження хибних, ворожих людині й цивілізації ідей і для виготовлення зброї  задля захисту цих ідей. У цьому випадку немає значення кому належать такі гроші – ринку, диктаторським, авторитарним чи феодальним системам. Такі гроші – енергія зла.

Сумніву бути не може – ринок вирішує майже всі побутові проблеми. Однак, він кидає людину в безвихідь, якщо вона вчасно не зуміє протиставити себе маніпуляторам, що намагаються перетворити її на примітивного споживача.

Уже не секрет, що причиною багатьох драм і трагедій людини є неправильне розуміння цінностей. Хворобливе прагнення до надмірного накопичення матеріальних благ (Я-НЕ-Я), безладне інтимне життя, шкідливі звички ніколи не дадуть відчуття повноти життя. Скоріше навпаки – вкрадуть рештки сил, самоповагу і дорогоцінний час. А відтак – можливість розуміти себе.

До накопичення багатства підштовхує ще один чинник. Власник багатства гадає, що воно здатне замінити в ньому потребу когось любити й поважати. Він розуміє, що любити й поважати повинні його. І винятково за те, що у нього є багатство. А сам він може бути звільнений від необхідності здійснювати оту душевну працю.

Не тільки багаті вважають, що глибоке почуття – це щось як антикваріат. Нерідко той, хто здійснює якісь величні проекти, думає, що його діяльність наскільки важлива, що може звільнити його від такого «дріб’язку», як чесність у стосунках з ближніми, з діловими партнерами, а також від поваги до коханої людини та вміння бути другом і наставником для власних дітей.

Фатальна помилка – наслідки такого погляду на життя завжди сумні й болючі.

Ми не задумуємось, що є причиною вагітності у дванадцять років, чому серед підлітків поширена марихуана, алкоголізм, незрозуміла агресія. І не тільки у великих містах це вже, як пошесть, ці руйнівні звички проникли у всі куточки. Навіть туди, де сильні народні традиції.

А що суспільство? Сприймає, як якесь досадне непорозуміння. Не б’є в набат, не змушує владу вирішувати проблему, а мовчазно осуджує. І вже не журиться, чим воно закінчиться.

Навіть якщо ці підлітки і не скоять чогось екстраординарного, а отримають добру освіту, гарну роботу, все одно вони понесуть у доросле життя звичку брехати.

Це у свою чергу породжує другу ваду – цинічне і споживацьке ставлення до всього світу. Та найгірше інше – такі люди не навчені бачити ближніх. Вони ніби проходять крізь своїх близьких, колег, завдаючи тим самим їм нестерпного болю. А згодом такі збайдужілі втрачають здатність бачити самих себе… Хоча, тоді вже й бачити нема кого.

Тож занедбане дитинство – а це найбільша травма нашого суспільства – не тільки доля бідних.

 Те, що підлітки б’ють ногами молодших і дівчат – не піддається розумінню. Це люди втрачені, у них майбутнього бути не може. І що б там не говорили психологи, які б не висовували теорійки, а дитяча агресія – це соціальна патологія. Її не можна вилікувати доти, доки людство не усвідомить, що чужих дітей не буває.

Усі суспільні інституції повинні першим пунктом у своїх статутах закарбувати: «Чужих дітей не буває!»

Найжахливіше, що розкрутили колесо насильства не вони, не самі підлітки. У злочинах, які щодня кояться на вулицях, винні і виконавці, і ті, хто запрограмував їх на звірячу агресію.

Варто хоча б раз посеред дня подивитися, що показують телеканали, відразу все стає зрозумілим. На розхристану юнацьку і дитячу психіку з телевізора виливається не цілюща інформація, а бруд і отрута. Щодня. Щогодини. Насильство, відверта порнографія, нецензурна лексика, пропагування безвідповідального способу життя призводять до того, що підлітки втрачають відчуття реальності. Вони уже не можуть жити нормальним життям, де є милосердя, гідність, жертовність заради вітчизни. Їхнє вуличне життя – продовження телесюжетів та комп’ютерних ігор.

Тваринне начало, яке, очевидно, домінує у творців подібних фільмів та жорстокої і брутальної реклами, бере в полон незрілі або травмовані душі. Жити законами дикунів здається підліткові чимось цікавим, романтичним, таким, що підсилює його значимість в очах однолітків.

Загальновідомо: будь-який порок бере початок у незначних вчинках. Сьогодні хлопець нагрубіянив матері, завтра вдарив однокласницю, наступний раз убив кішку. Що далі – у кожного по своєму. Але доброго фіналу вже не буде. У кращому разі підліток, одержимий жагою насильства, потрапить під нагляд психіатрів, а в гіршому – сяде в тюрму.

Насторожує те, що масові випадки агресії серед підлітків, не викликають занепокоєння в суспільстві. Якщо самих малолітніх правопорушників обивателі осуджують, то незримі призвідці цих порушень – а це активні учасники грища на ринку розваг – залишаються поза їхньою увагою.

Тим часом телебачення стає дедалі винахідливішим у пропагуванні агресії, розпусти, злочинів, наркотиків. Цинічні маніпулятори прагнуть поєднати непоєднуване – кожен футбольний матч перериває реклама спиртних напоїв, а сигарети рекламують милі дівчатка. Чомусь ніхто не показує світові виснажених, старих, змучених двадцятилітніх, які почали випивати у чотирнадцять… Ніхто не говорить, що найпоширеніша проблема жіночого безпліддя – це безладне статеве життя і аборти, яких можна було б уникнути.

Доводиться визнати, що в усьому світі і в Україні є надто багато людей, які зацікавлені в каліцтві юних душ. Вони на цьому заробляють гроші. Зрозуміло, вони не переймаються болем матері, яка втрачає юного сина…

Суспільства мають засвідчити, що це злочинці, і локалізувати їх. Безжально. Як вони безжально калічать душі, тіла і життя молодих людей.

Але це одна з причин дитячої жорстокості. Інша – наслідки душевного убозтва старших.

У сім’ях, де шанують людину, в тому числі й дітей, і не дозволяють принижувати їх, діти виростають нормальними, там же, де над дітьми знущаються і ламають їхню психіку, там діти завжди проявляють безпричинну агресію до менших, до тварин, пташок. Озлоблена дитина підсвідомо мстить за те, що старші по-хамськи вигнали її зі світу мрій, фантазій, світлих почуттів. І сама стає віддзеркаленням брутальної, дикунської поведінки старших.

А якщо накладається одна причина на іншу, то майбутнє у такої дитини проблематичне. І не тільки у неї, а й у тих, хто буде поряд з нею.

На перший погляд все це здається зрозумілим, навіть, банальним.

НАЙВАЖЧА НАУКА – БУТИ ЩАСЛИВИМ

Але не завжди прості речі такі вже й прості. Тому людині зазвичай важко зрозуміти себе.

Нам боляче усвідомити, що ми до цього часу не вміємо харчуватись.

Це може видатись наївним, але нам треба навчитися їсти. І то не є завдання окремої людини, то має бути завданням розумного суспільства.

Ми нерідко беремо гріх на душу й осуджуємо повних людей. Але їм у жодному разі не можна дорікати. Справа у тому, що аристократи в європейських країнах не страждають від зайвої ваги не тільки тому, що вони, як правило, стриманіші та дисциплінованіші за пересічну людину – у їхній генетичній пам’яті немає згадки про голод.

Генетична пам'ять про голод передається з покоління в покоління. А оскільки народи голодували часто, то людей, вражених рудиментарним страхом перед голодом, надто багато. І це планетарна проблема. (До речі, як і проблема голоду сьогодні у багатьох країнах).

Зрозуміло, держава повинна посприяти підготовці фахівців, які навчилися б знімати підсвідомий страх перед голодом, укомплектувати ними медичні заклади, і консультації таких фахівців повинні бути доступні кожному. Та цього замало. Розумні політики мають зробити все, щоб жодна криза – а вони ще будуть, і до них необхідно готуватись – не викликала в людини навіть найменшої асоціації при згадці про голодування. 

Сьогодні це звучить, як утопія, бо в суспільстві, де люди сумлінно працюючи, ледве зводять кінці з кінцями, де оплата комунальних послуг здається людині щомісячним непосильним випробуванням, годі й говорити про звільнення людини від страху й комплексів. Але дискусії на такі теми повинні відбуватися вже. Адже надмірною вагою страждають не тільки нащадки тих, хто колись переживав голод.

До повноти схильні і бізнесмени, і люди, на яких покладена велика відповідальність. Правда, тут причина інша. Ці люди постійно відчувають небезпеку, тому їхній організм вимагає компенсації за пережиті стреси. І з цими людьми теж повинні б працювати грамотні психологи. Психологи, які допомагали б людям позбутися й інших вад. Шкода, але сьогодні такі питання навіть не ставляться.

У суспільствах – в українському також – якість життя, його зміст не обговорюється, а на проблемах надмірної ваги заробляють не фахівці. Часто – просто шарлатани.

Зрозуміло, що бажання повернути гарну форму заслуговує на повагу, і людина мусить робити все, аби добитися свого. Але завдання в суспільства має бути іншим – влада мусить сприяти такій організації життя, коли людина зможе розвиватись гармонійно. Тоді й поправлятися надміру вона не буде.

Тож, схвалюючи прагнення повернути собі струнку фігуру, хочемо порадити: в момент, коли тобі найбільше пече твоя повнота, не забувай, що у цей час у когось нема за що купити їсти… А в Україні таких надто багато…

І ще. У суспільствах розвиненого споживання відсутність деяких абсолютно непотрібних речей хтось розглядає, як матеріальну скруту. Та насправді це – свобода від зайвого, звільнення думки, сили і часу. Це варто пам’ятати.

Також необхідно усвідомити й те, що психологія споживання не може закінчитись нічим іншим, як доведенням її до абсурду. Цебто, коли люди почнуть споживати одне одного.

Це не фантастика.

Світ уже знає, що коли ринкові дати повну волю, то на землі відразу почне гинути все найкраще. (Приклад – гинуть ліси, ріки, озера, гори. Музична класика. Далі – знецінюється сама людина. У переміщенні товаро-фінансових потоків вона стає об’єктом, а не суб’єктом, таким собі придатком у гігантських ігрищах різноманітних розпухлих корпорацій).

Якщо людина бачить сенс свого Я тільки через статки (Я-НЕ-Я), то захистити її від самої себе зможе тільки суворий закон.

І то не завжди. Досвід тисячоліть говорить, що правові механізми не здатні зробити людину чесною, моральною. Але вони можуть зупинити її перед необдуманим кроком, відчайдушним, але нерозумним вчинком, який веде до прірви.

Цивілізація споживання поставила себе з ніг на голову. Вона спотворила найзмістовніші архетипи предків – честь, совість, гідність – і перетворила їх на товар. Як наслідок – абсолютна цінність надається грошам. Це значить, що не гроші обслуговують суспільство, як мало б бути, а суспільство – всі без винятку його інституції – обслуговують гроші. Світ живе заради грошей. Усі проблеми людства зводяться до одного – грошей. А де ж тоді людина? Її немає. Є функція, яка мусить продукувати щось, аби те щось можна було перетворювати на гроші.

У такій обстановці навіть талант людини є не що інше, як засіб, з допомогою якого здобуваються гроші. І ніхто не скаже, не спитає, чому серед талановитих людей так багато нещасливих...

Одна з причин – цінять їхні гроші, а не талант.

Українська дійсність – найяскравіший приклад.

Питання: для чого служать маршрутні таксі? Для перевезення людей? А от і ні. Маршрутки служать для заробляння грошей. З цим можна ще посперечатись, є й водії маршруток гідні, але знаємо напевне, що ніхто не повірить депутату, який скаже, що прийшов до парламенту, аби удосконалювати суспільство. Рядовий депутат у парламенті, щоб заробляти гроші, а більшість – щоб заробляти великі гроші. У цьому вже ніхто не сумнівається. Для чого медицина, право, навчальні заклади? Щоб заробляти гроші.

Все поставлене з ніг на голову.

Але для того, щоб оте заробляння грошей було ефективним, потрібно організовуватись у ватаги. Таким чином створюються корпоративні угрупування на основі довіри між суб’єктами цих угрупувань. «Чужого» таке угрупування до себе не пустить. А якщо й появиться вільнодумець, то його швидко виганяють. Приклад? Спілка радянських письменників. Члени цієї організації чхати хотіли на літературу. Вони заробляли гроші. А хто дійсно творив, того виганяли. (В Україні деякі обласні письменницькі організації десятиліттями очолюють люди, які не тільки не є письменниками, а навіть не розуміють природи художньої творчості. Пропагандисти й агітатори).

Зараз те ж саме. Корпоративні угрупування повністю монополізували не тільки економіку й бізнес, такі угрупування монополізували юриспруденцію, медицину, усі культурні, мистецькі структури і продукують ширпотреб. Такі угрупування вже не допустять до себе «чужого». НСПУ отримує якісь там грошенята від держави. Думаєте, вони йдуть на розвиток літератури? Аж ніяк. Друкуються цілі бібліотеки титулованих і продажних. Але то не є літературою. То квазілітература. Більшість із цих сутенерів фраз, що вважають себе знаковими персонами, пережили свою славу й успіх. Вони навіть не соромляться, що все життя їли з рук ворога. Вони й зараз були б не проти… Правда, зрозуміти це їм не дано.

Оскільки за ключові позиції вони вчепилися намертво, то й мають можливість видавати свою писанину. І їм ніхто не скаже, що та писанина не має естетичної вартості – про них дряпають філіппіки ті, хто надіється на їхню підтримку, і вони тішаться.

А де тут творчість? Де гідність?

Навіщо?! Потрібні гроші… І слава. Як оправдання грошей, як втеча від своєї малості.

Що вже говорити про Академію Наук…

Є ще одна причина, чому в нас вартісному творові так важко пробитись через завали посередності.

Ті, хто сьогодні приймає рішення і щось розуміє в естетиці, бачить у талановитому творі уламки власного Я. Уламки того, хто так і не відбувся. Тому такий твір їх засмучує і дратує. І це не дивно. Щоб визнати розчленованість власного Я і зібрати його докупи, людині потрібна мудрість, воля і колосальне прагнення гармонії. Власне те, чого її позбавлено. Додамо – з власного дозволу.

А більшість воліє читати розважальні, легкі, а то й відверто абсурдні писання.

На тлі мавпячого лементу навіть голос поганого співака здається довершеним. Тому логіку нетерпимих і боязливих зрозуміти можна. Важко читати і цінувати величні твори, які вказують на твою розщепленість, слабкість, нерозуміння законів життя.

Але біда в тому, що звичний механізм заплющувати на проблему очі, веде до одного фіналу – до катастрофи.

А от вміння вчасно побачити свої слабкості й адекватно оцінити небезпеки, які на тебе чатують, – перша ознака мужності. І перший крок до мудрості.

Та допоки гроші є абсолютною цінністю, доти змінити щось в Україні – у світі також – не вдасться.

Гроші повинні не тільки обслуговувати суспільні інституції, бізнес, але й бути посередником у діалозі окремої людини із духовним надбанням людства. Як минулого, так і сучасного. Однак, цього не відбувається. А навпаки. Суспільні інституції, бізнес, художні набутки людини служать для примноження грошей.

Тож гроші стають не другом людини, а її ворогом. Адже такі надбання служать їм, а не людині.

В таких обставинах гроші не можуть виконувати своє пряме призначення – перетворювати чорну енергію на енергію животворящу.

Але не слід думати, що це характерно для людства взагалі. Є багато мудрих людей, які розуміють, що гроші повинні відігравати допоміжну функцію. Такі шукають собі подібних у надії знайти духовного побратима. Нерідко і знаходять.

Та частіше потрапляють на гачок досвідченого пройдисвіта, який рано чи пізно, а гроші у довірливого забере. Здебільшого практику вилучення грошей у довірливих застосовують різноманітні секти. Не поступаються сектантам у винахідливості і деякі «благодійні» організації.

Тож філантропам не варто шукати посередника, щоб робити добрі справи. Їм треба організовуватись у невелику групу, створити фонд і відстежувати тих людей, які у своєму житті відмовилися від легких грошей, щоб не зраджувати власному Я. Якраз такі люди здатні творити.

Існує думка, що гроші калічать людину. Це не так. Не гроші калічать. Якщо людина, отримавши якісь прибутки, змінилась, то не гроші винні. Ця людина вже була скалічена. Просто вона не мала можливості виявити своє каліцтво, а бідність змушувала її пристосовуватись.

А статки звільнили її від необхідності рахуватися з ближнім, поважати його інтереси. Також вони вивільнили у новоспеченого багатія хижацькі інстинкти і дали можливість їм реалізуватися у найпримітивнішому – здійснювати владу над ближнім, зневажити його, вважаючи себе значимішим. Він розуміє, що то не так, і це лише примножує ненависть до світу й людей. Тому він часто робить зло свідомо.

А відтак і примножує його, бо тоді йому мариться, що він сильний.

У цьому є й позитив. Чужі гроші звільнили цього ближнього від фальшивого друга. І від неприємних сюрпризів у майбутньому.

Що треба зробити, аби гроші виконували свою функцію. Цебто, обслуговували усі ланки суспільного життя. Обслуговували, а не були їхнім руйнівником.

Для цього потрібно дуже мало. Всього лиш дві умови. Але це «мало» може дати людству фантастичні перспективи. Людина повинна навчитися бути щасливою, а також навчитися шанувати ближнього. Все.

(чекайте на продовження)

Веле Штылвелд: голый чых-пых: bye-bye!

• Страшнейший спектр непринятия друг друга.

Самое трудное на фб найти свою Украину неком допустимом диапазоне...Самое трудное на фб найти свою Украину неком допустимом диапазоне...Неприязь иногда готова...
выстрелить через годы.Обычно накопленная этнонеприязнь. Её ещё нет у молодых...

Странное дело, они скорее не принимают поколение... Если это станет нормой, то только тогда мы прибудем в Европу. Пока же что? Старики идут на глубину, ведут духовные раскопки, а молодых бесят материальная несостоятельность и арапники недо...

недопрофессионализма недотерпимости недотёпости недозначимости не понимая, что этажами двумя ниже старики на том зубы съели. Ну да ладно!! чых-пых чых-пых станция похожести внешней схожести внутренней проехали..

чых-пых... страшно, когда ненависть объединяет, а внутри баранка чых-пых чых-пых... страшно, когда ненависть объединяет, а внутри баранка чых-пых на днях старорежимная в смоль борода, а внутри - голый чых-пых: bye-bye!

*     *     *

• Время друидов...

Уходят вновьприбывшие – литклуб, политклуб, некая толерантность при всём этом...  У нас подзапретно обсуждать крах систему, а у американцев-нет....

Для меня ФБ – лаборатория мысли, лаборатория духа, почти искусственный интеллект. Выслушивать колкости и тупизмы, как и МЫ ЛЮДИ НЕ МЕСТНЫЕ – не для меня... Америка отработала механизмы госустойчивости, Украина – госворовства.

У государственных воров всех мастей по всей вертикали власти вызывают шок. Следовательно, в элиту общества подтянутся гробовщики... Во радости...

С 3 апреля 2017 г. по 1 октября на крайних обрекли стариков. Время гробовщиков… Потому что просто фб-читатель - это не профессия, а фб-«камчатка» мне претит… Пересмешников не преемлю... сотрудничать и сострадать готов.

Никто ни слова не говорит о ценности женских прокладок, но временные под старость
не всем по зубам... со времени преподавания в школе во мне жив ментор. Ксенофобии и крысятничеству – нет, озверизму – нет.Сценариям краха и развития СИСТЕМЫ-ДА!

И потому наши трепатологи ведут нас к краху. Браурно, подло, намеренно...Если шоковая терапия в экономике - убийство стариков, то какая тому цена?

Статистика СМЕРТНОСТИ СТАРШЕГО ПОКОЛЕНИЯ ПОГНАЛА ВВЕРХ и...Сколько в ответку уничтожено дворцов и палацей рафинированного ворья? СКОКА?

• Галина Лященко А что Вы ожидаете чего то лучшего ?
• Веле Штылвелд Вадим Зиновтевич Рабинович предлагает немедля сносить власть. Но ни ему ни его молодому подельнику Мураеву я не верю. Это как некая методическая секта, которая в итоге тихо скуксится... Рабиновича как члена некого политСатирикона обожаю и готов смотреть по зомби-ящику по 2 ч. в день. Счастья это не прибавит. Порошенко... Под него нужна команда.

У кучмы команда состоялась на 5-6 г. власти. Но он получил 2002 г., дестройщики которого (времени) бившие оградбарьерами молодых хлопцев-милиционеров до сих отсиживаются во Франции... Нужен лист-стандарт молодого украинского чиновника, нужен корпус чиновников и корпус отсертифицированных наблюдателей за чиновникамми.

Что еще нужно. Нужен другой - европейский народ с открытыми на завтра глазами. Нужна ПРАВДА о мощнейших за историю Украины похорон цивильного населения. За гречку на выбора РАССТРЕЛИВАТЬ НА МЕСТЕ. И еще поставить за проступки на майдане ВО ВОЛЮ на политзапрет на три года!

Партия погромщиков должна быть распущена! Нужен точно названный 2800 грн. просчитанный даже Голйсманном матуровень ко всем причастным к работам в Украине и пенсионерам страны. Естественно НЕМЕДЛЕННО В ГРОМКУЮ ОТСТАВКУ КАБИНЕТ ГРОЙСМАНА. В новом не должно быть ни Рабиновича Ни Тимошенко НИ КОЛОМОЙСКИХ...

Под суд чильныкив фармсектора Украины, угольного сектора Украины, Газового сектора Украины, Нацбанка.в Минздравоохранения засоать НАБУ и пересажать всех! Для реальной закрутки провести 8 суперкоррупционеров через всю страну на публично-показательные расстрелы на Майдане с демонстрацией на всех проплаченных населением каналах Зомби-ящика. Коммунальные платежи ИНТЕГРАЛЬНЫ! Строго 15 процентов от дохода ЛЮБОГО ПРЕДСТАВИТЕЛЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОГО ОБЩЕСТВА УКРАИНЫ АВТОМАТОМ БЕЗ ДЕСЯТКА ГРАБИТЕЛЬСКИХ АВИЗОВОК! Деньги в общак, а там УДАВИТЕСЬ! ВСЁ!

5 апреля 2017 г. 

*     *     *

•  Веле Штылвелд: Реквием уходящему миру...

мы снова штабные... в нас снова бравада - седой и лохматый в пушистых и белых,
а если иные порой в виноватых, то лишь потому, что ходили не в смелых...
усталость до нельзя, а пользы на плошку - хиреть понемножку, коль хлипкое племя ,
но просто обидно ночь ждать неотложку,тогда как под утро иллюзии время.

А вдруг мы и верно за тех, кто прибудут вождями приблудными к нам бестолковым,
которых, увы, непременно забудут,поскольку не вышло ходить нам в кондовых...
мы снова ответим за вечные таски, за мир напророченный нам по наслышке,
пока подле нас очевидные маски давно этот мир растащили тих-нышком.

и нам не оставили даже полушку, и нам не оставили даже на донце,
но мы, обнимаясь, поддержим друг дружку - не вечны же пятна пусть даже на солнце....

сошкрябаем в полночи затхлость и тупость, и выбьем её на ночные асфальты,
поскольку иначе огромная глупость напиться отвратно несолнечной смальты,
и ей захлебнуться, и ей удавиться, и ней пережечь в себе внутренний тонус,
поскольку, увы, суждено нам родиться в миру, где пылает в огне мегаполис,
и мы в нем проходим, как рябь по планете, и мы в нем страдаем, и мы в нем тоскуем...

но боль отмечает вдруг солнечный ветер, и мы снова в мире от счастья ликуем....
и так бесконечно... но свежи могилы, и только едва засыхают гвоздики...
и мы продолжает судьбу в этом мире, поскольку иной не для нас в базелике...
под звездные марши уходят герои, гвоздики сминая и пыль под ногами...
а мы за свой Город стоим, муромои, посколько он попран и в трауре с нами.

4 апреля 2014 г. 

*     *     *

самый удачный фестиваль французского кино - это розовый телефон... пьер ришар, кгб на четырех стульях по периметру зала порно порно это о легкой эротике сволочи... и на выходе за жабры пяток диссидентов из сионистической поросли.... грустно страшно гадко... и всё же розовый телефон... хотя всё тот же как бы блондин в желтом ботинке + кгб!! 


*     *     *

интересно разменять этносы да расы
на нелепую печать энского караса.
Прибыл, убил, наблудил, хоть и жил пылинкой.
стал быть жутко наследил полу половинкой.
Ни к кому так не пристал, как того бы надо -
и причал его качал,
и печаль он замечал
в пениях Наяды.

Та же пела о своем прочном и высоком,
ну а он бродил порой в сон-траве малехо....
Не пристал он ни к кому. Нет не заблудился.
просто видел как в страну грянули чужинцы.

И вчерашний наш-не наш оборвалось кровью,
потому что пантронтаж не набит любовью
потому что на кону: ты не тот, не этот,
но погибнуть за страну должен ты при этом.

Ну, а если-то не рай мне страна родная.
если даже мой сарай в ней и тот у края.
В щепы снесены дома, край, как домовина,
да чужинцев прет волна выжрать Украину.

Мышь полевка, даже та не срослась плутовка -
разорвало от хвоста до кишонки тонкой.
Как, поди, при этом век коротать, Сирожа,
если умер Человек, а душа тревожит!

Если умерла в тебе разность рас и наций,
украинцем будь в себе в мире злых простраций.

*    *     *

Клавесин весны - в клавишах пролом:
сколько было зим - на душе облом...

*     *     *

Котенок спит головою вниз - в сюрреализме дока.
Он видит сверху лепной карниз, где кто-то читает Блока.
Апрель в раскосых каплях дождя в зелено-черной мигрени
чужого жестко чихвостит вождя, а Пан гремит на свирели.

В зелено-черных каплях весны еще не хватает Чуда -
особой некой дивной блесны с поклевом и светоблудом.
На каждой тучке мира истец - веселый солнечный зайка.
Вот-вот и будет зиме конец на очень теплой лужайке.

Пока то будет, котенок спит, и мир его не разбудит,
но разве резво жрать побежит, когда почапают люди -
жевать к холодильнику с полным ртом, ну, просто от скуки Она,
но кот не потерпит такой облом.... и стребует крошки Гнома.

А гном - весельчак, бузитер, озорник ему рандеву назначит
на черно-зеленом сукне пикник: изволите жрать, мррр-мачо!
В зелено-черных пятнах весны встанут поля сторицей
и между ними в чалме пахлавы детство кота растворится.

*     *     *
 

КИЕВСКИЙ ЛИТВИНИГРЕТ от Юрия Спиридонова #2 - март 2017

Апрельский кот, электронный  супрематизм Веле Штылвелда

Акростих Юрия Спиридонова посвящен сыну,  очень приятно,
что ЛИТВИНЕГРЕТ ведет человек к литературе причастный.
Под сим Веле Штылвелд

•  Николай Спиридонов  ( акробасня)

Николай - в прямом эфире,
И я чувствую в квартире
Колебанья атмосферы;
Озабоченность Пантеры,
Льва могучего рычание,
Антилопы содрагание...
Йог зверюшкам мудрый нужен.

Спиридонов с правдой дружен.
Перед тем, как слово взять,
Их исследует опять...
Радуют, мол, перспективы;
И, похоже, будем живы...
Дай-то Бог прогнозам сбыться...
Он заставит удивиться.
Но ведь думать нужно всё же...
Он об этом скажет тоже.
Всем зверям большим и малым
-----------------------------------
Пользы он принёс немало.


01.04.2017, 09:15, "Спиридонов Юрий" <speer2013@yandex.ua>: Как сообщают информационные агентства, экстренно госпитализирован самый знаменитый автор журнала "Ренессанс" Евгений Евтушенко.

01.04.2017, 06:53, "Спиридонов Юрий" <speer2013@yandex.ua>: Работы на Литературный конкурс "МЫ ЗА ТРЕЗВУЮ ЖИЗНЬ", проводимый Движением "Трезвая Украина", принимаются до 30 апреля. В борьбу вступили известные писатели Вера Марущак, Владимир Илляшенко, Алексей Полосин и др.

30.03.2017, 15:38, "Спиридонов Юрий" <speer2013@yandex.ua>: Вийшло червоне число "ЛУ" №12 (5693) ВІД 23 БЕРЕЗНЯ 2017 РОКУ. Гасло першої сторінки: "Ми вчора народилися - нам дев’яносто літ" . Газету привітали із ювілеєм Голова ПРАВЛІННЯ НСПУ МИХАЙЛО СИДОРЖЕВСЬКИЙ, член Правління Борис Фінкельштейн, письменники Іван Драч, Іван Дзюба та інші.

Від Товариства "Знання" газету привітали академік Василь Кремень, професор Василь Кушерець, письменник Василь Василашко. Василь Федорович публікувався у газеті літераторів ще у 1958 році. А на ювілейному вечорі саме він вручив редактору газети Почесну грамоту Товариства "Знання" України " за великий внесок у поширення знань про українську літературу, у розвиток красного письменства України, у духовне та інтелектуальне збагачення українського суспільства".

Антонія Цвід виступила із критичною статею "Поетичний біном Бондаренка". А трилогію Антонії "Кохані жінки Тараса Шевченка..." рецензувала Ірина Соколова. Олександр Гордон оприлюднив статтю про життя і творчість Максима Рильського. Станіслав Бондаренко взяв інтерв’ю у Надії Савченко. Статті професора Володимира МАТВІЄНКА, вчителя Валентини Ставнійчук, письменниці Оксани Кротюк торкаються тем виховання дітей та молоді. Краєзнавець із смт. Яблунів Івано- Франківської області дослідив життя і творчість Василя Атаманюка.

Оприлюднено в ювілейному випуску газети й уривок з роману Володимира БІЛІНСЬКОГО, ПОЕЗІЇ СВІТЛАНИ КОРОНЕНКО... Вийшли друком азербайджанською мовою у Баку українські верлібри - збірка "Чоловік, жінка і парасолька".

 27.03.2017, 09:01, "Спиридонов Юрий" <speer2013@yandex.ua>: Ювілейний вечір у Будинку письменників з нагоди 90-річчя газети "Літературна Україна" перетворився на яскраве свято літератури та мистецтва. Ведучий - головний редактор газети Станіслав Бондаренко - запрошував до слова видатних письменників, журналістів, громадських діячів. Від Товариства "Знання" присутніх привітав поет Василь Василашко. Від журналу "ВСЕСВІТ" ВИСТУПИВ РЕДАКТОР Дмитро Дроздовський.Поет, меценат Володимир Матвієнко подарував гостям частину накладу своєї збірки віршів " До України - як до храму".

Зокрема, своїм віршем "Вона цигаркою не палить" закликав читачів відмовлятись від шкідливих звичок, не заохочувати їх, надто - серед молоді, зберігати сили і здоров’я на благо Вітчизни. Жаль, що не подав Володимир Павлович цього чудового вірша на Літературний конкурс "Ми за тверезе життя" , що його провадить Рух "Твереза Україна" . Про важливість відмови від тютюну, обережного ставлення навіть до ліків на спиртовій основі йшлося й на популярній лекції у клубі "Довгожитель", яку провели Лілі Ковальова, Наталя Ковпан та Ольга Доценко.

Лілі Сергійовна підтвердила курс, проголошений "Довгожителєм" - виявляти особливу турботу про здоров"я творчих особистостей та їхніх близьких.

22.03.2017, 12:33, "Юрий Спиридонов" <spiridonov.yury2018@yandex.ua>: 21 марта широко праздновался День поэзии. С этим знаменательным праздником поздравил присутствующих на заседании Совета Старейшин Организации Ветеранов писатель Владимир Погорелов. Тема литературного творчества затрагивалась и на публичной лекции по психологии, которую проводили в Доме учёных Назип Хамитов и Светлана Крылова. Фестиваль поэзии проводила Евгения Бильченко.

21.03.2017, 09:41, "Юрий Спиридонов" <spiridonov.yury2018@yandex.ua>: 20 марта руководитель литературной студии "Восход" Василий Дробот организовал в Союзе писателей творческий вечер замечательной супружеской и творческой пары Наталия Савина - Александр Резник. Наталия и Александр читали стихи, рассказывали о ярких эпизодах своих творческих биографий, поделились мыслями о роли искусства в современном обществе... Александр играл на пианино и гитаре. Собравшихся приветствовала от имени библиотекарей Голосеевского района Киева Светлана Нилова. От имени Международной Гильдии Писателей с приветствием выступила Елена Зинченко. Она вручила почётные грамоты Гильдии Василию Дроботу, Наталии Савиной, Александру Резнику.

В своём выступлении на вечере и личных беседах Елена Зинченко сказала о заинтересованности Международной Гильдии Писателей в развитии связей с украинскими литераторами. В частности - с редакциями литературных газет, журналов, сайтов. Внештатный корреспондент журнала "Исскуство маникюра" вручил представителю МГП экземпляр журнала, который приобретает всё большую популярность среди творческих личностей и их почитателей.

Часть присутствующих с благодарностью приняли приглашение посетить 25 марта заседание клуба "Долгожитель" . Руководство Клуба проявляет особую заботу о здоровье творческих личностей и членов их семей.

-

14 марта состоялось заседание литературной студии "Третьи Ворота" . Присутствующие поздравили с 80- летием Виталия Егорова. Свои стихи читали Cнежана Малышева, Наталия Крылатова, Александр Белоус, Наталия Филиппова и др. Автор Рассылки озвучил акростих "Борис Токарчук", стихотворения, написанные по материалам научных исследований Альфреда Адлера, Владимира Ловчева и Анатолия Ищука, мотивам творчества Михаила Армалинского, Андрея Линника, Владимира Сорокина. Александру Белоусу вручён авторский экземпляр журнала "Ренессанс" №4 за 2016 год.

Прошу всех, у кого сохранились мои старые рассылки, переслать с целью извлечения адресов. Не могу восстановить информацию с прежнего ящика.

12.03.2017, 17:11, "Юрий Спиридонов" <spiridonov.yury2018@yandex.ua>: 11 марта проводился Литературно- музыкальный салон "Приют спокойствия, трудов и вдохновения" под руководством Владимира Погорелова. В мероприятии участвовали Марат Григорьев, Владимир Максимов и др. В стихах и комментариях упоминались Альфред Адлер, Владимир Ловчев, украинские и русские писатели, артисты. Состоялось совещание Инициативной группы в поддержку журнала "Ренессанс" . Владимиру Илляшенко вручён авторский экземпляр "Ренессанса" № 4 за 2015 год.

10.03.2017, 15:09, "Юрий Спиридонов" <spiridonov.yury2018@yandex.ua>: 3 марта состоялось собрание авторов журнала "Ренессанс" . Свои стихи читали Борис Боровик, Татьяна Плихневич, Ольга Мукоид, Светлана Иванова, Анатолий Шерепницкий, Александр Букатов и др.Как ни удивительно, в предпраздничных стихах совершенно отсутсвовало всякое упоминание об алкоголе.Очень хочется связать это благотворным влиянием на авторов "Ренессанса" трезвеннических организаций.

В частности, постоянным информационным партнёром "Ренессанса" является Информбюллетень "Феникс" Международной Независимой Ассоциации Трезвости. Отзывы на материалы "Ренессанса", в частности - на стихи самого знаменитого из авторов "Ренессанса" - Евгения Евтушенко - публиковались в журнале "Собриология" ( г.Гродно) , газете "Соратник" ( г. Абакан) Было объявлено, что Владимир Илляшенко включился в Литературный конкурс "Мы за трезвую жизнь", проводимый Движением "Трезвая Украина" . Работы на Конкурс можно подавать до 1 апреля. Той же датой ограничен и приём работ на 1Х Международный "Конкурс без границ" , проводимый Благотворительным Фондом "Інше життя".

Згадується Євгеній Євтушенко й у газеті "Літературна Україна" № 9(5690) від 2 березня 2017 року на стор. 11 у статті Ольги Пугач "Вісім пекельних рядків про війну" . Втім, головним героєм статті є мешканець Ізраїлю Іон Лазарович Деген. Професор, кавалер чотирьох радянських і трьох польських орденів, поет.

На жаль, часопис "Ренессанс" досі не має свого представника в Ізраїлі, Польщі та деяких інших країнах, регіонах великих країн.Назва журналу зазвичай відтворюється за російською граматикою, хоча оприлюднюються матеріали також і українською мовою.

Веле Штылвелд: горькие извивы популисткой демократии

Прибытие канадского торгового представителя в славный город Конотоп

Популисткая демократия. Кого она представляет. Каждый третий старик в стране лишен пенсии. Прочие за чертой даже не бедности.

Ну, что такое бедность? Жизни! И знаете, я хочу верить, что когда франтоватые секондхендные старики с неким апломбом заходят в пенсионный фонд - не все они отсиденты и тунеядцы. Им, правда, рекомендуют, а не пошли бы вы в собез.

Они приходят, там делают огромные округлыши глаз, словно забывают, что серая масса стариков живет разовыми вбросами грошовых заработков в виде некого консультирования... порой годами. Публикации безоплатны, чистка рыбы и продажа яиц по разовым договорам, часто под залог.

Это государство 25 лет поступало с ними крайне преступно, и оттого их рудовые в сердцах были повешены на гвоздики в туалеты и оприходованы по назначению.

Все вместе - они исковерканный генофонд нации... Не бугры, так бороды. Встречал я среди них и начальников министерских отделов, и археологов, и сантехников-новаторов, и маляров, и автослесарей... Не встречал реально воров, прожигателей жизни..

Это ЛЮДИ заброшенные властью на нары жизни доживать, добывать, довздыхать... Помниться один карлик-железнодорожник выпячивал через изношенный кителек под фуражкой свои нагрудные значки почетного железнодорожника и голодал до смерти. Но при этом сохранял свой апломб и самостоятельность, сжигая по вечерам в квартире без света свое СОЦИАЛЬНОЕ одиночество.

Давайте знакомится - это коллективный портрет троещинского окружения. Кто-то подставлено и театрально погорел на взятка в 200 гривен и был упечен на три года мягкой отсидки. В камере их встретил какой-нибудь бугор с бицепсами и фиксами фаберже. От страха переход к злоключениям своего нерадивого эго... Бугра начинает плющить от смеха и он берет под защиту очередного эдакого нерадивца, вчерашнего снабженца-подполковника или дилера из наливайки.

Восторгаться особо нечем. Но это же люди! Или еще более художники! Всю жизнь художники с маслянными полотнами и беличьими кистями, не дошедшие до белки, или прибившиеся в столицу из очередной зоны социального лихолетья - войны, отселения, переселения, порой даже без паспортов. Их не только вакцинировать, их переписывать надо, пока они тихо безвредны и никому не вредят своей безысходностью.

Я не придумывал историй и о женщинах средних лет. Одна из них перекупала молоко, чтобы перепродавать его на общественной остановке транспорта, на образованную маржу кормила себя и дочь с глаукомой глаз, а затем, через годы еще нашла деньги на операцию девочки. Девушке на один глаз прозрела. У власти вечная глаукома. На оба глаза. Я думаю, нужны новые методы социальной и моральной опеки украинцев.

За призывы на Майданы привластных майданутых стрелять на месте. Вы испробовали и нажрались, вы вырвались, отчухрынились хотя бы на время от боли и стали ВОРОВАТЬ ТЫБЗИТЬ ТЫРИТЬ КИЛОТОННАМИ....

Никаких майданов с антисемитким подтекстом, с недозвоном душевным, с обнажившейся до обертонов Небесной сотни БОЛИ НАРОДНОЙ. Вот ПОТОМУ МЕНЯ И НЕНАВИДЯТ ЯВОРИВСКИЕ, ОПЯТЬ ПРОРВАВШИЕСЯ НА ГОЛОВНЫЕ ПОПУЛИСТСКИЕ КАНАЛЫ трижды проклятого Зомби-ящика.

Потому что я привык думать. И не только о реалиях, а и о путях преодоления этого социального безумия, этой отрытой едва не на века социальной прорвы... Возражайте. Я промолчу.

• Наталя Федько Так, це ганебно, що людей до ручки довели...

• Валерій Лисенко мабуть вигляд золотої годівниці викручує їхні очі з корінням. Звиродніла совість, знищені підстави довіри, роззявлена ніколи ненаситна пащека зажерливості. в святому святих держави - конюшні зі скакунами для путіна?
  

• Веле Штылвелд Мне начали упрекать: чего такого ты пишешь, промолчи в себе, авось, попустит... Не дождутся. Дело даже не в возможной Нобелевской премии, чем черт не шутит. Издаваться-то не за что, а вот сайт или блог на Нобелеевку рассматривают в случае миллиона кликов. Мой блог ВелеШтылвелдПрез свего за 33 месяце набрал 198500 кликов. С тенденцией линейного роста надеюсь стать миллионником за предстоящие пять лет. смогу самовидвинутся.

Я прагмат и ненависть ДАЛЕКО НЕ КЛАССОВАЯ - я потомок польской земельной шляхты и еврейских раввинов Украины, так вот что я Вам скажу! За такую жадность прежде карали не отстрельными по-скотски подконтрольными майданами, а восстаниями Довбуша и Кармелюка. Оба эти восстания поддержала еврейская беднота. Безумцы должны получить под собой сгарища! Их предстоит выжечь с украинской земли. И далеко не майданно, а планово - метр за метром, район за районом, область за областью.

Говорить с ними уже не о чем. Не мстить! А КАРАТЬ МАССОВО И ПОВСЕМЕСТНО, но с умом и методично!!

• НИКАКИХ БУРЖУАЗНО-ПОДКОНТРОЛЬНЫХ И СТРАВЛИВАЮЩИХ ЛЮДЕЙ ПО ЭТНОПРИЗНАКУ МАЙДАНОВ! ГОВОРЮ КАК СВИДЕТЕЛЬ И ОЧЕВИДЕЦ!

Бедность бедных от щедрот небогатых... В мае сносить правительство! Старичья холокост с голодомором выложит за лето миллионы! СНОСИТЬ!!   Стругацкие отдыхают... Швамбрания это вам, деточки... Орияною кличут....

• Есть такая болезнь - душевная усталость сердца.... Смотреть последующие социальные безумия мне, потомку выживших в Гражданскую войну, переживших ГУЛАГ и Вторую мировую, безумие послесталинских комуняцких вождей и четвертак лет украинской воровской элиты - просто невыносимо...

• Валерій Лисенко сонечко ходе й понад лайном, і понад гноєм, але не брудниться. Як на мене, ви нехтуєте неоціненним своїм раввинським скарбом. Їхня мудрість - то цінний шлях.

Веле Штылвелд Из моих близко-недалеких родичей в прошлом 2 украинских министра. Увы, оба в народе, как говорится "не зажили слави". Это, кстати, обратная сторона любого виртуального праведничества. Политику должны делать чистоплотные, но цепкие парни с девчатами моторными. Они вроде бы проявляются на горизонте, но либо нарываются на стену непринятия, либо на искус в дуру обогащения... То есть и эти промежуточные.

Если народ сыграет НАВИПЕРЕДКИ, Украина к осени ЗАПЫЛАЕТ точечно и повсеместно.. Вот в вопросе с пенсиями, они что КОЗЛЫ не могли дать протектор на 250-300 гривен?! И в марте вели об этом и на апрель планы имели, НО УКРАЛИ!!

Народ приступит к казням спонтанно. Припомнит и это ТИХОЕ преступление... Нас ждет украинский Пиронизм, но уже без белых перчаток... не буржуазно-народная - проели с лихвой, а народно-буржуазная эволюция, когда часть буржуев народ просто тупо подвесит за ребро.

• Санкт-Перербург дарил миру революции... Так и на сей раз будет... А номенклатурно-гэбешная Москва обречена рухнуть в тартары... Подождём под дождём...

Веле Штылвелд фб-свободовцы и погромщики из свободы на кресте в 2014 г... ребята, вы одни и те же? не похоже... у тех были совковые лопаты и кувалды они снесли ленина киевраду и готовили в палатках на майдане банальный еврейский погром... соразмерьте, пжлста, интеллектуалы фб ваши узы с во свободой. что в вас первично ненависть или европейская толерантность... только без угроз и обид.

я вам правду о ВО Свободе, о роли тимошенко в её созлании, о слитых её голосах в луцке под во свободу в 2002 г. вот отдал пилотно коломыйский с тимошенко свободе луцк, так там коррупционеры вымахали, как и в др. областях украины. или я вру. поправьте, пжлста..... :)

Беда следить вырванные новини и быть вне реального политконтекста. воля сидит в политподмышках вреднючей блохой, натасканной на общественный дестрой... многие этого не хотят замечать... тогда ищите спонсора этого монстра... бабло оно побеждает зло.... считайте... просто считайте кто рулит...

• Сергій Чуріков Веле Штылвелд, в Луцькій Мр Свобода проти Палиці. А от в Волинській обл. Раді навпаки. Діалектика :)

Веле Штылвелд Сергій Чуріков Сергей, а ей Богу, поясните с места в карьер ху есть кто в Ваших местах. УНИАН устами киевских политологов усердно и изрядно врет. Не по злобе. НА ОТГОЛОСКАХ. Вот и люди в Киеве надеялись, а пришли махровые УГОЛОВНИКИ, ЛЮМПЕН, МРАЗЬ с лозунгами ВО СВОБОДА и СОЖГЛИ ВЩЕНТ КИЕВРАДу, ШЛИ НА ПОДОЛ УБИВАТЬ ЕВРЕЕВ, ОСТАНОВИЛ ПРИВЛЕЧЕННЫЙ ИЗВНЕ МОСАД, ОСТАНОВИЛ БЕЗ БОЯ ВЫШЛИ ПЕРЕГОВОРЩИКИ. ПОСЧИТАЛИ ВОЗМОЖНЫЕ ПОТЕРИ 20 к 80. ПООБЕЩАЛИ не менее 110 ТРУПОВ ( последняя химатака в СИРИИ  дала именно столько) при защите святыни предков. АРГУМЕНТ УРАЗУМЕЛИ.

РЕБЯТА, ЧТО ЗА СВОЛОТА ЭТА ВО СВОБОДА при весьма говорящих в зомби-ящике головах. Зачем ВАМ У СЕБЯ НА МЕСТАХ ПОГРОМЩИКИ? ПРИЕДЬТЕ В КИЕВ, И ВАМ РАССКАЖУТ ОБ ИХ ВЕДЕНИЕ ДЕЛ И ОТПЕТО УГОЛОВНЫХ ПОПЫТКАХ ПРИДАВИТЬ ПОД СЕБЯ ВЛАСТЬ В КИЕВЕ, ЭТО БЫЛ УЖАС!!

ВЫ ЭТО ДЛЯ СЕБЯ ПРИНИМАЕТЕ, УПУЩУ ПОДРОБНОСТИ, НА ЗАВТРА,-  ЕСЛИ ДА, ТО КУДА БЕЖАТЬ БУДЕТЕ ОТ РЕЗАТЕЛЕЙ, КСТАТИ, ДЕДОК У КИЕВРАДЫ ОБЕЩАЛ МНЕ УБИВАТЬ УСЯКИХ ЖИДКИВ И ЛЯХИВ ЛОПАТОЮ! А ЗАТЕМ ЭТОЙ ЛОПАТОЙ РАЗМЕТЕЛИЛ ДВЕРЬ В КИЕВРАДЕ, У ВАС МОЗГИ НА ЗАВТРА РАБОТАЮ?!

Воно при тому горляло, БО МЕНІ ТРЕБА КОНГ-П'ЮТЕРА! В КРОВАВОМ БЕЗУМИЕ ОН БРОСИЛСЯ ПЕРВЫМ ЗА НИМИ ПОНЕСЛИСЬ С КУВАЛДАМИ, МАТЮГАМИ И ЛОМАМИ! ВЫ СЕБЕ ЭТО ЖЕЛАЕТЕ ПОВСЕМЕСТНО?! ВПЕРЕД, УКРАИНА!

*    *    *

• А тут ещё легилизовали канадскую заграницу. Слетайтесь и грабьте! КАНАДА?! НЕ НАДО!!Украина-Канада: за морем тёлка полушка да рубль перевоз! ПриЮвет!

Мы канадские торговые представители... Все девяносто-бандитские эти жулики обсаживали столицу! Это был форменный ужас!! Только легализация фирм с капиталом от 100 тыс.канадских $ имеет смысл!

Мой бабушка из Конотом, моя дедушка из конопель, я есть из Торонто..  Это сколько же понаедет жулья канадского мелкосортного.Эти пройдут везде!

Торговый канадский представитель в Киеве сушество НАРИЦАТЕЛЬНОЕ: въезд в Украину только от реально больших канадских корпораций!!

И главное, бойко лопочущий канадиец - это мелкий украинский жулик! А вот товарно:повсеместное американское вторсырье технологическое...