31 августа 2014г. запущен литературно-публицистический блог украинской полиэтнической интеллигенции ВелеШтылвелдПресс. Блог получил широкое сетевое признание. В нем прошли публикации: Веле Штылвелда, Ирины Диденко, Андрея Беличенко, Мечислава Гумулинского, Евгения Максимилианова, Бориса Финкельштейна, Юрия Контишева, Юрия Проскурякова, Бориса Данковича, Олександра Холоднюка и др. Из Израиля публикуется Михаил Король. Авторы блога представлены в журналах: SUB ROSA №№ 6-7 2016 ("Цветы без стрелок"), главред - А. Беличенко), МАГА-РІЧЪ №1 2016 ("Спутник жизни"), № 1 2017, главред - А. Беличенко) и ранее в других изданиях. Приглашаем к сотрудничеству авторов, журналистов, людей искусства.
Тепер Айні точно знав, як малювати йому свою червону жінку. Він малював з таким шаленством і талантом, що у Чень Хо почали частішати оргазми навіть під час сеансів. Тоді чарівна натурниця втрачала всіляку вагомість і майже втрачала свідомість. Тоді Айні обережно і лагідно, відчайдушно й трепетно любив її і знову брався до роботи. Успішно посувалася і його нова робота над універсальною фомкою, якою він, нарешті, зламав бронедвері старого сексота і виявив за нею п'яного старого.
Старий Облапошин був жалюгідний:
– Я чекав на тебе, синку, у ті роки, коли розтягували партійний товариш. Тоді б із твоїм талантом ти не пропав би. А що нині, синку, - малюєш голу бабу, на якій і позначки поставити ніде і дражниш каліку. Відступися від нього – сам здохне, як падло. А ось його діда я здав у цугунд
- Вбивати мені тебе шкода, старий, - заперечив забруднений фарбами Айні. - Я просто заберу в тебе цей замок і здам його в Музей Трьох Революцій - в розділ найвищої людської підлості. А ти знаєш, гнида, що навіть безногий знову жити захотів. І ти ще поживеш, і ти це побачиш. Він стане прекрасним худкритиком, а тобі, вовку ганебному, заплюють всю квартиру.
- Дурень ти, Айні, і нічого в тебе не вийде. Адже я ж не простий життя сексот. Бери, синку, вище – я ж Зберігач Влади. Ось усі ці президенти приходять і йдуть зі своїми Правдами і Моралі, зі своїми Доброчесністю і Пороками, і якби не такі, як я, в нашій країні кожен день відбувалася б нова ре-во-лю-ці-я! Та я навіть не стану ні тебе, ні твою стервозу, ні цього безногого, що молиться, карати. Ви зараз опинилися на заздалегідь спланованих мною для вас місцях. Ти в нас тепер тимчасово в. о. Бог, Стінг - ягня Боже, а твоя топ-моделька - це міцно-міцно сполучна всіх вас ланка ... Що ж до замку, - п'яниця повільно усміхнувся, - то після кожної революції прийнято змінювати і посилювати замки охорони нової влади ... Та пробач Господи, не від минулого, а від народу! Чень Хо, Айні, Стінг і навіть я - Облапошин, і найдрібніші репор-теришки з Агентства Усяких Новин - це народ!
Айні гірко плюнув і вийшов, а старий Облапошин взявся по-дитячому, як мамчину цицьку, досмоктувати третій флакон Араратського коньяку...
"На горі Арарат росте солодкий виноград ..." - при цьому ріденько зі старіківською хрипкою браво підвивав він.
Червона картина була майже готова. Айні захотів показати її наостанок Стінгу, подарувати Чень Хо і відбути в заміський монастир, де він уже потай розвідав для себе довічне містечко. Любити саму Чень Хо більше за своє Творіння він би вже не зміг. Мав перед Небом пробачити прозрілого в розумінні Краси Стінга і поставити на всій історії крапку. Але граю роль Всевишнього Айні і не помітив, як у всю цю історію втрутився сам Бог, якому раптом стало цікаво виступити на боці кожного з учасників драми послідовно…
Картина поволі пішла вниз. Ні. Він не обірвався в останній момент, і Стінг судилося її побачити, але будинок був не новим. Його побудували ще напередодні першої революції, а після третин він і зовсім прийшов у невимовну старість. Кожна його цеглинка ніби заворушилася. Коли червона картина опинилася перед очима Стінга, він тільки й встиг сказати:
– О Боже, яка неземна досконалість. І тут червона самотня цегла, що вивалилася з-під сьомого поверху старовинного будинку, обірвалася йому на голову. Калека відразу перестав дихати! Айні, який кинувся вниз по сходових прольотах, врятувати його не встиг. Запобіжно викликана Облапошиним карета швидкої допомоги відвезла труп
Стінга в центральний міський морг, де він і пролежав кілька днів, перш, ніж тіло відшукали завзяті братани і поховали в лакованій італійській труні з нікельованими ручками. На похороні Стінга був присутній і Айні. Як домушник і злодій у законі він навіть отримав право сказати промову, але замість мови, замість кінцівок, що відсутні, він попросив покласти в труну каліки шматок тієї самої водостічної труби.
— Стінга це втішило б, — тільки й сказав він, а вранці замість своєї майстерні на даху рідної семиповерхівки, він зайняв місце самого Стінга під водостічною трубою, яка до того ж, стала на кілька дюймів коротшою.
Красуня Чень Хо одного разу переплутала в тузі поверхи і опинилася у квартирі без замку, де спивався по чорному відставник Облапошин. Дідок здався цікавим. З ним вона залишилася. До того ж у нового співмешканця виявилася величезна колекція домашнього порно. У той час, поки Айні займалися з Чень Хо любов'ю, камери спостереження записували їх милі розваги на відеомагнітофон і тепер Чень Хо все споглядала, хоча... У жебраку обірванці біля ринви вона вже не впізнавала самого Айні, який цього разу просив у справжнього Господа свого власного вироку.,.. Смерті.
В одній багатоквартирній висотці жили одного разу: Топ-модель, Рекетир та Домушник. Долі в них були різними і зустрічі нечастими, поки не трапилося те, про що буде подальша розповідь…
Все в цьому світі відбувається одного разу, і так сталося, що Топ-модель Чень Хо закохалася в свого сусіда - Домушника Айні, про існування якого раніше не знала. Та й як можна було підозрювати, що у повсякденній повсякденності раптом може виникнути людина-фетиш, що ожила образ ідеальної символічної пристрасті, предмет обожнювання…
Адже домушник Айні ніколи не відвідував показів і не брав участі в дефілі. Не був званий він і на різноманітні вечори і коктейлі, не мав своєї студії, а якщо що і мав, то лише професійні набори відмичок і деякі міркування особливої властивості про практичне застосування цієї професійної оснастки.
Своїми відмичками Айні розкривав чужі світи, і, як водилося, живився в них матеріальними надмірностями тих, кого вирішував без особливих розшаркувань відвідати. Звісно, поза присутністю господарів у їхніх матеріально-благополучних світах.
У той же час трапилося й ось що: відчайдушному громилі, рекетиру Стінгу під час чергового розбирання на Центральному міському ринку, в тій фазі, коли вже повний: "Ша, базар! Туши світло!! Зливай воду !!!", банальною толової шашки зовсім випадково розвернуло стегнові м'язи ніг, і громила Стінг навіки перетворився на каліку.
Братани не забули про свого дружба, як вірні друзі не забувають про друга. У його світі одночасно виникли – грошова держпенсія інваліда та щомісячна чимала страховка із "общака". До всього, як і раніше, у разі конкретного наведення та стреми йому перепадало за ризик, але всього цього від природи рухливому і волелюбному Стінгу тепер уже не вистачало.
Вибуху на Центральному ринку, що перетворив Стінга на каліку, був свідком Айні. Він якраз прямував до віддаленого скриньки бариги-перекупника, у якого й збував їм вкрадене – без зайвого шуму та кіптяви. З того часу самого домушника Айні відвернуло від ринку, і він назавжди змінив місце збуту злодійського улову.
Однак Стінг жив по сусідству з Айні, і не помічати того Айні вже не міг. До того ж йому захотілося від життя більшого шику, з тим, щоб не опинитися в стані Стінга, життя якого явно не вдалося.
І почав Айні витонченіше і ретельніше зламувати найпідступніші дорогі замки, і не залишилося таких охоронних систем, які б не піддалися йому, що ввійшов у смак і азарт. Грабував тепер старанний домушник і бананових- і порноворотів, і старанних банківських службовців із підвісками, на яких кожен окремий діамант коштував з трикімнатну квартиру, підчищав він і барахлішко і в інших політичних нуворишів Нової Республіки. Благо одних партій було понад сто, і в кожній розкошували свої доморощені плутократи, що час від часу мотали то на тропічні острови, то в райські кущі, подалі від життєвих турбот…
Але пройшов час, і всі найшвидші і накрадені поступово бігли з меж своєї пограбованої Батьківщини, а прості столичні представники третього класу стали облаштовувати свій побут, і в раніше глухої столиці стали з'являтися справжні - зовні дубові (всередині метал- личние) – двері з прихованими секретними замками про всяк випадок.
І одного разу домушника підвело всезнаюче наведення: заздрісна навідниця прийняла майстерно розписані двері квартири Чень Хо та ажурні туалети красуні за ознаки приналежності до вищого клану ситих.
На жаль, при злому, трудязі Айні не знадобилося особливих зусиль, та й зайвої хлібної скоринки в квартирі не виявилося. У двох добре задрапованих кімнатах домушник виявив одне розкішне двоспальне ліжко під балдахіном у справжньому стилі ампір та одну досконалу і оголену істоту – жінку, чиє голе тіло воістину було прекрасним. Ось де був усім діамантам діамант!.. Схоже, молода дама свято себе блюла: він застав її за вечірнім туалетом, коли він медитувала, ретельно обтираючи і знову змащуючи кожен сантиметр своєї власної шкіри.
Все інше в квартирі чудової красуні, аж до розкішного олександрійського трюмо, мало ледь помітний для сторонніх, але гостро відчутний домушником неприкритий дух бутафорії. Все в цій квартирі, аж до постільної білизни, регулярно переставлялося і виносилося, як справжні змінні декорації.
У квартирі топ-моделі справжній сенс мала тільки сама Топ-модель – не-порівняна красуня Чень Хо!.. Після недовгих, але сумних професійних роздумів пригадав Айні в серцях жадібну бабу, з чиєї вини він опинився в цьому безглуздому театрі абсурду і готовий був тихо ретируватися. І так би, звичайно, і сталося, якби погляд Айні ще раз не намацав чарівну фігурку.
Перед ним ніжилася на ліжку богиня.
"Та це ж дівчина мрії не одного ділка! За однією їй зміг би поохотиться цілий злодійський синдикат!" - І шалений домушник прикипів поглядом до красуні.
Тепер весь час Чень Хо малювала найрізноманітніших метеликів, тоді як Айні малював тільки її чарівне тіло.
І все було б чудово, але тільки Айні не зумів втратити загострене за довгі роки почуття ризику. Він, як і раніше, любив відчувати себе улюбленим учнем Бога, і свою втілену в Чень Хо пристрасть найчастіше малював просто на плоскому даху, политому немов шоколадом, густим шаром гудрону, де Айні здавалося, що саме тут найвища точка розкриття його таланту, і що як колись злодійській, так і тепер художній успіх саме тут дарує йому Господь!
Хотілося Айні, щоб його Бог міг споглядати і Чень Хо, і вона, під його молебен, дуже часто простоювала негліже прямо перед обличчям невідомого їй Бога. У Бога вірив Айні, а вона вірила в Небо… Так ось перед Небом і Богом со-зерцал Айні піднебесну смертну красу дівчини,чию найніжнішу плоть малював на даху шістнадцятиповерхового будинку…
Ішов час. Айні все малював і малював свою Чень - спочатку невміло, але невгамовно і пристрасно, - малював він вночі і вдень. Тепер тільки зрідка відволікаючись на фізичну любов до натурниці, та ще й на ювелірне чаклунство над новими і новими відмичками, що регулярно замовляються Інтерполом.
А життя йшло своєю чергою. Паралізований рекетир Стінг змушений був згодом погодитися на ампутацію ніг, після чого впав у депресію і потихеньку почав божеволіти... Адже і грошей і колишніх коришів до того поменшало. Братанів наздогнала непруха, їх поступово вибило і перемололо нещадний бандитський час.
Божевільним не треба докладати особливих зусиль, доводячи своє душевне нездоров'я. Зазвичай воно у них на очах. У самого Стінга воно виявилося тим, що став просиджувати цілодобово нікому не потрібний каліка в похмурому колодязі двору, найчастіше розташовуючи своє безногое тіло біля ринви, і про щось весь час тихо віщаючи в неї. Багато хто думав, що саме так колись молився. І в тому йому не заважали ні сльота, ні дощ, ні град, ні сніг, ні густі сутінки, ні полуденна спека, ні навіть... землетрус.
А трапилося й таке одного разу в столиці Нової Республіки, яка вже не один раз перестраждала. Того пізнього вечора всі жителі величезного будинку опроми-ном вискочили зі своїх вуликів-квартир і опинилися на вулиці. Серед них виявився і Айні зі своєю милкою Чень Хо.
Довго ще потім дивувалася красуня, мовляв, куди ж зникла хвалена витримка друга. Але Айні ніколи по дурному не ризикував і не розкривав перед Чень Хо справжнього свого інтересу, скажімо, чисто спортивного. Спускаючись останнім, він просто відмикав усі незамкнені похапцем у під'їзді квартири однією єдиною новою універсальною відмичкою. І йому це вдалося. Піддавалися клямки та замки найхитріших систем. Все, крім одного єдиного, з яким у домушника вийшла неприємна заковика.
То була квартира відставного підполковника АБВГДЕЙКИ Облапошина. Дверний замок у дверях персонального пенсіонера відмичка для Інтерполу відчинити не змогла. Двері їй не піддалися!.. Безперечно, над цією відмичкою треба було ще працювати. Айні засумував, – досконалості відтепер не було у його облаштованому світі… У цьому чортовому замку була невідома йому досі заковика.
Калека ще молився, майже беззвучний шепіт його йшов водостічною трубою в небо. І Небо зглянулося, поштовхи припинилися. Люди почали розходитися по домівках, навіть не помічаючи, як легко кимось були розпороше їх меркантильні земні світи ...
Повернулися до квартири – в затишну для обох постіль – і домушник із топ-моделлю Чень Хо. І тут Чень Хо безжально засміялася:
- АБВГДЕЙКА - і в Африці лиходійка.
На що Айні раптом різко образився:
- Та ти й справді, дитино, крута? За глузування з мого злодійського генія доведеться тобі, ластівко, простояти, завмерши перед мольбертом додатковий годинник, тому що час, відведений на Творчість, нормує тільки Бог. Адже я не злодій, золотка, я творець! І за це я намалюю твій жертовний двійник однією червоною охрою. Це і буде відплата творця своїй Галатії! Саме на помсту за твою невіру в мій злодійський геній творця, я пожертвую тебе самому великому Богу!
- О, любий, це буде найкривавіша твоя жертва, - пристрасно прохрипіла захоплена чоловічим гнівом Айні податлива красуня. Їй достеменно було відомо, що в жертву буде принесене лише чергове полотно з її кривавим зображенням, але не вона сама – ні душею, ні тілом. Гнів домушника її збуджував, оскільки в ласках його Чень завжди шукала не тільки грубо чоловічу силу, а й віртуозну витонченість злодійських ласкових пальців, що розкривали її ерогенність у найнесподіваніших точках. Під цими пальцями тіло Чень зазвичай тремтіло і співало!
У світі тільки пройшов чотирибальний землетрус, під час якого ходуном ходила земля, а в квартирах з численних шафок і етажерок злітали кришталеві вази, якими преміювали населення ще при минулому режимі, та зісковзували зі стін на підлогу картини епохи соціального кретинізму. котрої вибиралися поступово – кожен як міг. Адже за всіх часів кожен у світі народжується тільки первинним облизнем, а вже потім так-сяк потроху йде до снаги.
В одній багатоквартирній висотці жили одного разу: Топ-модель, Рекетир та Домушник. Долі в них були різними і зустрічі нечастими, поки не трапилося те, про що буде подальша розповідь…
Все в цьому світі відбувається одного разу, і так сталося, що Топ-модель Чень Хо закохалася в свого сусіда - Домушника Айні, про існування якого раніше не знала. Та й як можна було підозрювати, що у повсякденній повсякденності раптом може виникнути людина-фетиш, що ожила образ ідеальної символічної пристрасті, предмет обожнювання…
Адже домушник Айні ніколи не відвідував показів і не брав участі в дефілі. Не був званий він і на різноманітні вечори і коктейлі, не мав своєї студії, а якщо що і мав, то лише професійні набори відмичок і деякі міркування особливої властивості про практичне застосування цієї професійної оснастки.
Своїми відмичками Айні розкривав чужі світи, і, як водилося, живився в них матеріальними надмірностями тих, кого вирішував без особливих розшаркувань відвідати. Звісно, поза присутністю господарів у їхніх матеріально-благополучних світах.
У той же час трапилося й ось що: відчайдушному громилі, рекетиру Стінгу під час чергового розбирання на Центральному міському ринку, в тій фазі, коли вже повний: "Ша, базар! Туши світло!! Зливай воду !!!", банальною толової шашки зовсім випадково розвернуло стегнові м'язи ніг, і громила Стінг навіки перетворився на каліку.
Братани не забули про свого дружба, як вірні друзі не забувають про друга. У його світі одночасно виникли – грошова держпенсія інваліда та щомісячна чимала страховка із "общака". До всього, як і раніше, у разі конкретного наведення та стреми йому перепадало за ризик, але всього цього від природи рухливому і волелюбному Стінгу тепер уже не вистачало.
Вибуху на Центральному ринку, що перетворив Стінга на каліку, був свідком Айні. Він якраз прямував до віддаленого скриньки бариги-перекупника, у якого й збував їм вкрадене – без зайвого шуму та кіптяви. З того часу самого домушника Айні відвернуло від ринку, і він назавжди змінив місце збуту злодійського улову.
Однак Стінг жив по сусідству з Айні, і не помічати того Айні вже не міг. До того ж йому захотілося від життя більшого шику, з тим, щоб не опинитися в стані Стінга, життя якого явно не вдалося.
І почав Айні витонченіше і ретельніше зламувати найпідступніші дорогі замки, і не залишилося таких охоронних систем, які б не піддалися йому, що ввійшов у смак і азарт. Грабував тепер старанний домушник і бананових- і порноворотів, і старанних банківських службовців із підвісками, на яких кожен окремий діамант коштував з трикімнатну квартиру, підчищав він і барахлішко і в інших політичних нуворишів Нової Республіки. Благо одних партій було понад сто, і в кожній розкошували свої доморощені плутократи, що час від часу мотали то на тропічні острови, то в райські кущі, подалі від життєвих турбот…
Але пройшов час, і всі найшвидші і накрадені поступово бігли з меж своєї пограбованої Батьківщини, а прості столичні представники третього класу стали облаштовувати свій побут, і в раніше глухої столиці стали з'являтися справжні - зовні дубові (всередині метал- личние) – двері з прихованими секретними замками про всяк випадок.
І одного разу домушника підвело всезнаюче наведення: заздрісна навідниця прийняла майстерно розписані двері квартири Чень Хо та ажурні туалети красуні за ознаки приналежності до вищого клану ситих.
На жаль, при злому, трудязі Айні не знадобилося особливих зусиль, та й зайвої хлібної скоринки в квартирі не виявилося. У двох добре задрапованих кімнатах домушник виявив одне розкішне двоспальне ліжко під балдахіном у справжньому стилі ампір та одну досконалу і оголену істоту – жінку, чиє голе тіло воістину було прекрасним. Ось де був усім діамантам діамант!.. Схоже, молода дама свято себе блюла: він застав її за вечірнім туалетом, коли він медитувала, ретельно обтираючи і знову змащуючи кожен сантиметр своєї власної шкіри.
Все інше в квартирі чудової красуні, аж до розкішного олександрійського трюмо, мало ледь помітний для сторонніх, але гостро відчутний домушником неприкритий дух бутафорії. Все в цій квартирі, аж до постільної білизни, регулярно переставлялося і виносилося, як справжні змінні декорації.
У квартирі топ-моделі справжній сенс мала тільки сама Топ-модель – не-порівняна красуня Чень Хо!.. Після недовгих, але сумних професійних роздумів пригадав Айні в серцях жадібну бабу, з чиєї вини він опинився в цьому безглуздому театрі абсурду і готовий був тихо ретируватися. І так би, звичайно, і сталося, якби погляд Айні ще раз не намацав чарівну фігурку.
Перед ним ніжилася на ліжку богиня.
"Та це ж дівчина мрії не одного ділка! За однією їй зміг би поохотиться цілий злодійський синдикат!" - І шалений домушник прикипів поглядом до красуні.
Тепер весь час Чень Хо малювала найрізноманітніших метеликів, тоді як Айні малював тільки її чарівне тіло.
І все було б чудово, але тільки Айні не зумів втратити загострене за довгі роки почуття ризику. Він, як і раніше, любив відчувати себе улюбленим учнем Бога, і свою втілену в Чень Хо пристрасть найчастіше малював просто на плоскому даху, политому немов шоколадом, густим шаром гудрону, де Айні здавалося, що саме тут найвища точка розкриття його таланту, і що як колись злодійській, так і тепер художній успіх саме тут дарує йому Господь!
Хотілося Айні, щоб його Бог міг споглядати і Чень Хо, і вона, під його молебен, дуже часто простоювала негліже прямо перед обличчям невідомого їй Бога. У Бога вірив Айні, а вона вірила в Небо… Так ось перед Небом і Богом со-зерцал Айні піднебесну смертну красу дівчини,чию найніжнішу плоть малював на даху шістнадцятиповерхового будинку…
Ішов час. Айні все малював і малював свою Чень - спочатку невміло, але невгамовно і пристрасно, - малював він вночі і вдень. Тепер тільки зрідка відволікаючись на фізичну любов до натурниці, та ще й на ювелірне чаклунство над новими і новими відмичками, що регулярно замовляються Інтерполом.
А життя йшло своєю чергою. Паралізований рекетир Стінг змушений був згодом погодитися на ампутацію ніг, після чого впав у депресію і потихеньку почав божеволіти... Адже і грошей і колишніх коришів до того поменшало. Братанів наздогнала непруха, їх поступово вибило і перемололо нещадний бандитський час.
Божевільним не треба докладати особливих зусиль, доводячи своє душевне нездоров'я. Зазвичай воно у них на очах. У самого Стінга воно виявилося тим, що став просиджувати цілодобово нікому не потрібний каліка в похмурому колодязі двору, найчастіше розташовуючи своє безногое тіло біля ринви, і про щось весь час тихо віщаючи в неї. Багато хто думав, що саме так колись молився. І в тому йому не заважали ні сльота, ні дощ, ні град, ні сніг, ні густі сутінки, ні полуденна спека, ні навіть... землетрус.
А трапилося й таке одного разу в столиці Нової Республіки, яка вже не один раз перестраждала. Того пізнього вечора всі жителі величезного будинку опроми-ном вискочили зі своїх вуликів-квартир і опинилися на вулиці. Серед них виявився і Айні зі своєю милкою Чень Хо.
Довго ще потім дивувалася красуня, мовляв, куди ж зникла хвалена витримка друга. Але Айні ніколи по дурному не ризикував і не розкривав перед Чень Хо справжнього свого інтересу, скажімо, чисто спортивного. Спускаючись останнім, він просто відмикав усі незамкнені похапцем у під'їзді квартири однією єдиною новою універсальною відмичкою. І йому це вдалося. Піддавалися клямки та замки найхитріших систем. Все, крім одного єдиного, з яким у домушника вийшла неприємна заковика.
То була квартира відставного підполковника АБВГДЕЙКИ Облапошина. Дверний замок у дверях персонального пенсіонера відмичка для Інтерполу відчинити не змогла. Двері їй не піддалися!.. Безперечно, над цією відмичкою треба було ще працювати. Айні засумував, – досконалості відтепер не було у його облаштованому світі… У цьому чортовому замку була невідома йому досі заковика.
Калека ще молився, майже беззвучний шепіт його йшов водостічною трубою в небо. І Небо зглянулося, поштовхи припинилися. Люди почали розходитися по домівках, навіть не помічаючи, як легко кимось були розпороше їх меркантильні земні світи ...
Повернулися до квартири – в затишну для обох постіль – і домушник із топ-моделлю Чень Хо. І тут Чень Хо безжально засміялася:
- АБВГДЕЙКА - і в Африці лиходійка.
На що Айні раптом різко образився:
- Та ти й справді, дитино, крута? За глузування з мого злодійського генія доведеться тобі, ластівко, простояти, завмерши перед мольбертом додатковий годинник, тому що час, відведений на Творчість, нормує тільки Бог. Адже я не злодій, золотка, я творець! І за це я намалюю твій жертовний двійник однією червоною охрою. Це і буде відплата творця своїй Галатії! Саме на помсту за твою невіру в мій злодійський геній творця, я пожертвую тебе самому великому Богу!
- О, любий, це буде найкривавіша твоя жертва, - пристрасно прохрипіла захоплена чоловічим гнівом Айні податлива красуня. Їй достеменно було відомо, що в жертву буде принесене лише чергове полотно з її кривавим зображенням, але не вона сама – ні душею, ні тілом. Гнів домушника її збуджував, оскільки в ласках його Чень завжди шукала не тільки грубо чоловічу силу, а й віртуозну витонченість злодійських ласкових пальців, що розкривали її ерогенність у найнесподіваніших точках. Під цими пальцями тіло Чень зазвичай тремтіло і співало!
У світі тільки пройшов чотирибальний землетрус, під час якого ходуном ходила земля, а в квартирах з численних шафок і етажерок злітали кришталеві вази, якими преміювали населення ще при минулому режимі, та зісковзували зі стін на підлогу картини епохи соціального кретинізму. котрої вибиралися поступово – кожен як міг. Адже за всіх часів кожен у світі народжується тільки первинним облизнем, а вже потім так-сяк потроху йде до снаги.
Веле Штылвелд: Неутешительные заметки о телесериале "Дрон" и не только
Канал НТН сейчас гонит этот детектив Дрон: жлобки следователи,и жлобки подчиненные, жлобки уголовники и в общем я не знаю где они сняли этот сюжет, но среди всего этого одна серия чёрносотенная, антисемитская и это надо разбирать в минкульте! Это серьёзно надо разбирать, потому что это понимаешь, что после очередного ужасного налёта на ума не вот эти люди, которые перешли все красные линии Как они это сделали в Червоном.... какая крыса сидит в украинском кинематографе И на что она рассчитывает? Если я подниму скандал как я умею, то ни один украинский фильм не пройдет на западные кинорынки.... Я это клянусь сделать, и я это сделаю!Вчерашняя серия просто потрясла: общак воров в законе по понятиям сценариста собрался на еврейской конгрессе в Киеве большего абсурда представить нельзя но реальные жулики оказались матёрыми украинцами. Скажите что надо выдумать еще для большей взаимоненависти я считаю что это серия должна быть запрещена для последующих демонстраций в стране и представители творческого шалмана должны объяснить своё антисемитское поведение перед всей страной. Вы только подумайте, за народный кошт репродуцируется этноненависть и всем Это известно и никто за это не отдаётся под суд. От имени всех еврейских журналистов Украины я в шоке! Эту серию следует категорически отправить под сукно, я полагаю, что и весь сериал она потянет с собой на дно, а жалко.,Актерский состав милейший, но раз и навсегда под сукно! Еврейский конгресс старейшая еврейская правозащитная организация в Украине, создавали ее советские физики ядерщики и великий еврейский актер, убитый по распоряжению Сталина, Михоэлс.... Знать бы об этом очередному унтер-пришебееву украинского кинематографа. Эта организация после войны исповедовала пацифизм и никак не хотела́ бороться за тогдашний русский мир... Вчера киногероини были тихие и мудрые А сегодня истеричные и жеманные, отсюда и неприязни нынешних актрис... Кто придумал для них такой имидж: крикливых сварливых баб истероидных кому они могут быть интересны мне нет... И ещё был прежде в Киеве неплохой русскоязычный поэт Василий Дробот, кстати переведший весь Кобзаря Тараса Шевченко на русский язык.Он любил говаривать о поэтической всеядности, мол, нельзя спать у каждого столба Сценаристы хреновы, нельзя пересылать этникой по типу Дрона украинские детективы, если вы только европейская нация.Посмотрите хотя бы стилистику израильских, польских, румынских детективов. Какой ужас вы творите за народные деньги, ну и актрис весьма ярких под что строите. Это же тихий ужас.Приглашайте зарубежных режиссеров, если свои впали в полное рукожопые. Еще раз подчеркну, очень жалко современных актеров и актрис независимой Украины. Я например вижу шведских детективщиков для обрезки дикого этномяса с душком местечкового антисемитизма... Дрон полный провал, а далее только за рыбу гроши,. Тихий ужас и насилие телезрителей. и говорить буду, ибо на каждый поток не набросить платок...Это полный провал! Европейские детективные телесериалы последних десяти лет *The Bridge" (Bron/Broen) - Страна: Швеция/Дания - Описание: Сериал рассказывает о сотрудничестве шведской и датской полиции в расследовании преступлений, происходящих на мосту, соединяющем две страны. - Достоинства: - Международное сотрудничество: Уникальная динамика между полицейскими из разных стран. - Сложные персонажи: Глубокая проработка главных героев, особенно детектива Саги Норен. - Атмосфера: Мрачная и напряженная атмосфера, подчеркивающая скандинавский нуар¹. "Babylon Berlin" - Страна: Германия - Описание: Действие происходит в Берлине 1920-х годов, сериал следует за инспектором полиции Гереоном Ратом, расследующим различные преступления на фоне политических и социальных потрясений. - Достоинства: - Историческая точность: Воссоздание атмосферы Веймарской республики. - Сюжетные линии: Многослойные и запутанные сюжетные линии, сочетающие криминал, политику и личные драмы. - Визуальные эффекты: Высококачественная постановка и внимание к деталям. Сравнение с украинскими детективными сериалами Украинские детективные сериалы, такие как "Нюхач" и "Черный ворон", также имеют свои сильные стороны: - "Нюхач": - Уникальная концепция: Главный герой обладает сверхчувствительным обонянием, что помогает ему раскрывать преступления. - Локальный колорит: Сериал глубоко укоренен в украинской культуре и реалиях. - "Черный ворон": - Исторический контекст: События разворачиваются на фоне исторических событий Украины. - Сильные персонажи: Глубокая проработка персонажей и их мотиваций. Заключение Европейские детективные сериалы часто выделяются благодаря международному сотрудничеству, исторической точности и сложным сюжетным линиям. Украинские сериалы, в свою очередь, предлагают уникальные концепции и глубокую связь с местной культурой и историей, что делает их мягко говоря вторичными... Формирование фондов на детективные телесериалы в Европе* Государственные гранты и субсидии: В Европе многие страны предоставляют государственные гранты и субсидии для производства телесериалов. Например, такие страны, как Франция и Германия, активно поддерживают кинематограф через национальные кинофонды. Европейские программы поддержки: Программы, такие как Creative Europe, предоставляют финансирование для копродукций и развития проектов, что способствует созданию качественного контента. Частные инвестиции и спонсорство: Частные компании и спонсоры также играют важную роль в финансировании телесериалов. Это могут быть как крупные корпорации, так и небольшие компании, заинтересованные в продвижении своего бренда через популярные шоу. Копродукции: Совместное производство с другими странами позволяет объединить ресурсы и снизить финансовые риски. Это особенно актуально для детективных сериалов, которые требуют значительных вложений в декорации, костюмы и спецэффектыю Порочная практика откатов и кумовства в Украине Откаты: В Украине практика откатов широко распространена, особенно в сфере государственных контрактов. Это приводит к завышению стоимости проектов и снижению качества продукции. Кумовство: Назначение на ключевые должности родственников и друзей без учета их профессиональных качеств также является серьезной проблемой. Это снижает эффективность работы и приводит к коррупции. Практические рекомендации Усиление контроля и прозрачности: Введение строгих мер контроля и прозрачности в процессе распределения государственных средств поможет снизить уровень коррупции и откатов. Поддержка независимых продюсеров: Создание условий для работы независимых продюсеров и компаний, которые не связаны с кумовскими сетями, позволит повысить качество контента. Международное сотрудничество: Активное участие в международных программах и копродукциях поможет привлечь дополнительные ресурсы.
Шумеры использовали глину в качестве основного материала для записи информации по нескольким причинам:
Это было доступно и удобно
Доступность сырья: Глина была широко распространена в Месопотамии, что делало её легкодоступной для использования.
Легкость обработки: Глину можно было легко формировать и моделировать, что позволяло создавать таблички различных размеров и форм.
Технология записи
Шумеры использовали технику клинописи, при которой при помощи специального инструмента (обычно тростниковой палочки) делали на сырой глине углубления и символы. Это позволяло создавать долговечные записи, которые могли сохраняться на протяжении веков.
Обжиг и долговечность
После того как таблички были записаны, их часто обжигали в печах, что превращало мягкую глину в твердую и прочную массу. Обжиг значительно увеличивал долговечность табличек, защищая их от разрушения. Однако многие таблички, возможно, не проходили обжиг, и их долговечность зависела от условий хранения.
Сохранность табличек
Некоторые шумерские таблички действительно пережили древние пожары и катаклизмы. Например, при разрушении городов или в результате природных катастроф, таких как наводнения, глиняные таблички могли быть закопаны в земле или подвергнуться высокотемпературному воздействию, что также могло привести к их обжигу и консервированию. Таким образом, многие существующие образцы шумерской клинописи сохранились благодаря случайным обстоятельствам.
Заключение
Использование глины как информационного носителя позволило шумерам создавать долговечные записи, которые сохранились до наших дней. Это стало возможным благодаря сочетанию доступности материала, технологии клинописи и методов обработки, таких как обжиг. Шумерские таблички являются важным источником информации о культуре и знаниях этой древней цивилизации.
Вклад шумеров в астрономию
Более 6000 лет назад, в Месопотамии возникла одна из первых цивилизаций человечества, шумеры оставили неизгладимый след в истории астрономии. Эта древняя культура, развившаяся на землях Месопотамии, и создала удивительно подробные глиняные карты нашей Солнечной системы. Эти ранние астрономические диаграммы не только демонстрируют впечатляющее понимание космоса, но и раскрывают удивительное мастерство шумерских ученых и художников.
Астрономические открытия
Шумеры первыми осознали, что Солнце — это звезда, находящаяся в центре Солнечной системы, вокруг которой вращаются планеты. Их астрономические знания опирались на наблюдения за небесными телами, которые они проводили на протяжении многих лет. Сохранившиеся глиняные таблички содержат точные записи о движении планет, их орбитах и относительном положении друг к другу. Например, они могли предсказать изменения в видимости планет, такие как затмения или соединения, что подчеркивает их глубокое понимание астрономических явлений.
Шумеры также разработали систему деления времени, основанную на циклах Луны, что стало основой для более поздних календарей. Их знания о астрономии не только служили практическим целям — например, для сельского хозяйства и навигации — но и имели духовное значение, формируя представления о божественном и космическом порядке.
Загадочные изображения
Тем не менее, среди научных достижений шумеров есть и нечто более загадочное. Некоторые из их астрономических диаграмм включают изображения колоссальных существ, которые вызывают множество вопросов. Эти таинственные фигуры, возможно, отражают мифологические представления шумеров о космосе, где небесные тела и боги переплетались в единую картину мироздания. Возможно, они служили символами, представляющими силы природы или небесные явления, олицетворяя взаимодействие человека и космоса.
Культурное наследие
Сочетание научного понимания и мистических образов подчеркивает сложность шумерской культуры. Они сделали значительный вклад не только в астрономию, но и в развитие письменности, математики и искусства. Шумерские астрономы и жрецы, стремясь разобраться в тайнах Вселенной, заложили основы для будущих поколений ученых.
Таким образом, шумеры представляют собой не только одну из первых цивилизаций, но и предшественников современных астрономических знаний. Их работы и наблюдения продолжают вдохновлять ученых и исследователей, открывая двери к пониманию нашего места во Вселенной
Анунаки и их влияние на древние цивилизации Месопотамии и Египта
Древняя Месопотамия, колыбель цивилизации, была домом для множества культур и государств, среди которых выделялись Урук и Вавилон. Эти города-государства стали центрами развития письменности, науки и религии. Существует множество мифов и легенд, которые пытаются объяснить происхождение этих цивилизаций, в том числе и теории, связанные с пришельцами, такими как Анунаки, и мифическими существами, как «люди-рыбы». В этом эссе мы рассмотрим возможные связи между Анунаками и древними богами Египта, а также проанализируем их роли в мифологии и культуре.
Анунаки: пришельцы или боги?
Анунаки, согласно шумерской мифологии, были божественными существами, которые якобы пришли с небес, чтобы управлять людьми и обучать их. Некоторые теории, в частности популярные в современном псевдонаучном дискурсе, предполагают, что Анунаки были инопланетянами, которые пришли на Землю с других планет, чтобы извлекать ресурсы или генетически модифицировать людей. Это предположение основано на интерпретациях древних текстов и артефактов, однако оно не имеет под собой прочной научной основы.
Тем не менее, такая интерпретация привлекает внимание к вопросу о том, как мифы формировались и развивались в сознании древних людей. Если Анунаки действительно были божествами, то их образ мог быть созиданием человеческого воображения, отражающим страхи и надежды людей, живущих в том времени.
Влияние на Вавилон и Урук
Урук, как один из первых городов-государств, стал центром шумерской цивилизации, где развивались искусство, наука и религия. Вавилон, возникший позже, стал наследником этой культурной традиции. Анунаки, как божества плодородия и урожая, играли важную роль в религиозной практике, что способствовало укреплению социальной структуры и политической власти. В этом контексте можно сказать, что Анунаки, независимо от их возможного инопланетного происхождения, создали основу для развития сложных социумов.
Анунаки и боги Древнего Египта
Древний Египет также имел свою пантеон богов, включая Осириса, Исиду, Ра и других. Интересно, что некоторые исследователи пытаются провести параллели между Анунаками и египетскими богами, считая, что обе группы могли представлять различные аспекты одной и той же божественной реальности. Однако стоит отметить, что египетские боги, как правило, более сложны и разнообразны в своих характеристиках, чем Анунаки, которые в основном ассоциировались с конкретными функциями и ролями.
Мифология Египта более символична и глубока, возможно, отражая более сложные социальные и культурные структуры. Анунаки, по сравнению с египетскими богами, часто воспринимаются как более примитивные и ограниченные в своих функциях, что может говорить о различиях в уровне развития культур.
Заключение
Влияние Анунаков на древние государства Месопотамии, такие как Урук и Вавилон, сложно переоценить. Независимо от того, были ли они пришельцами с других планет или божествами, их мифология стала основой для формирования человеческой культуры и религии. В то же время, боги Древнего Египта представляют собой более сложные и многогранные образы, что указывает на более высокий уровень культурного и социального развития. Исследуя эти связи, мы можем лучше понять, как древние цивилизации интерпретировали свои верования и как их мифология отражала их восприятие мира.
Шумеры использовали глину в качестве основного материала для записи информации по нескольким причинам:
Это было доступно и удобно
Доступность сырья: Глина была широко распространена в Месопотамии, что делало её легкодоступной для использования.
Легкость обработки: Глину можно было легко формировать и моделировать, что позволяло создавать таблички различных размеров и форм.
Технология записи
Шумеры использовали технику клинописи, при которой при помощи специального инструмента (обычно тростниковой палочки) делали на сырой глине углубления и символы. Это позволяло создавать долговечные записи, которые могли сохраняться на протяжении веков.
Обжиг и долговечность
После того как таблички были записаны, их часто обжигали в печах, что превращало мягкую глину в твердую и прочную массу. Обжиг значительно увеличивал долговечность табличек, защищая их от разрушения. Однако многие таблички, возможно, не проходили обжиг, и их долговечность зависела от условий хранения.
Сохранность табличек
Некоторые шумерские таблички действительно пережили древние пожары и катаклизмы. Например, при разрушении городов или в результате природных катастроф, таких как наводнения, глиняные таблички могли быть закопаны в земле или подвергнуться высокотемпературному воздействию, что также могло привести к их обжигу и консервированию. Таким образом, многие существующие образцы шумерской клинописи сохранились благодаря случайным обстоятельствам.
Заключение
Использование глины как информационного носителя позволило шумерам создавать долговечные записи, которые сохранились до наших дней. Это стало возможным благодаря сочетанию доступности материала, технологии клинописи и методов обработки, таких как обжиг. Шумерские таблички являются важным источником информации о культуре и знаниях этой древней цивилизации.
Вклад шумеров в астрономию
Более 6000 лет назад, в Месопотамии возникла одна из первых цивилизаций человечества, шумеры оставили неизгладимый след в истории астрономии. Эта древняя культура, развившаяся на землях Месопотамии, и создала удивительно подробные глиняные карты нашей Солнечной системы. Эти ранние астрономические диаграммы не только демонстрируют впечатляющее понимание космоса, но и раскрывают удивительное мастерство шумерских ученых и художников.
Астрономические открытия
Шумеры первыми осознали, что Солнце — это звезда, находящаяся в центре Солнечной системы, вокруг которой вращаются планеты. Их астрономические знания опирались на наблюдения за небесными телами, которые они проводили на протяжении многих лет. Сохранившиеся глиняные таблички содержат точные записи о движении планет, их орбитах и относительном положении друг к другу. Например, они могли предсказать изменения в видимости планет, такие как затмения или соединения, что подчеркивает их глубокое понимание астрономических явлений.
Шумеры также разработали систему деления времени, основанную на циклах Луны, что стало основой для более поздних календарей. Их знания о астрономии не только служили практическим целям — например, для сельского хозяйства и навигации — но и имели духовное значение, формируя представления о божественном и космическом порядке.
Загадочные изображения
Тем не менее, среди научных достижений шумеров есть и нечто более загадочное. Некоторые из их астрономических диаграмм включают изображения колоссальных существ, которые вызывают множество вопросов. Эти таинственные фигуры, возможно, отражают мифологические представления шумеров о космосе, где небесные тела и боги переплетались в единую картину мироздания. Возможно, они служили символами, представляющими силы природы или небесные явления, олицетворяя взаимодействие человека и космоса.
Культурное наследие
Сочетание научного понимания и мистических образов подчеркивает сложность шумерской культуры. Они сделали значительный вклад не только в астрономию, но и в развитие письменности, математики и искусства. Шумерские астрономы и жрецы, стремясь разобраться в тайнах Вселенной, заложили основы для будущих поколений ученых.
Таким образом, шумеры представляют собой не только одну из первых цивилизаций, но и предшественников современных астрономических знаний. Их работы и наблюдения продолжают вдохновлять ученых и исследователей, открывая двери к пониманию нашего места во Вселенной
Анунаки и их влияние на древние цивилизации Месопотамии и Египта
Древняя Месопотамия, колыбель цивилизации, была домом для множества культур и государств, среди которых выделялись Урук и Вавилон. Эти города-государства стали центрами развития письменности, науки и религии. Существует множество мифов и легенд, которые пытаются объяснить происхождение этих цивилизаций, в том числе и теории, связанные с пришельцами, такими как Анунаки, и мифическими существами, как «люди-рыбы». В этом эссе мы рассмотрим возможные связи между Анунаками и древними богами Египта, а также проанализируем их роли в мифологии и культуре.
Анунаки: пришельцы или боги?
Анунаки, согласно шумерской мифологии, были божественными существами, которые якобы пришли с небес, чтобы управлять людьми и обучать их. Некоторые теории, в частности популярные в современном псевдонаучном дискурсе, предполагают, что Анунаки были инопланетянами, которые пришли на Землю с других планет, чтобы извлекать ресурсы или генетически модифицировать людей. Это предположение основано на интерпретациях древних текстов и артефактов, однако оно не имеет под собой прочной научной основы.
Тем не менее, такая интерпретация привлекает внимание к вопросу о том, как мифы формировались и развивались в сознании древних людей. Если Анунаки действительно были божествами, то их образ мог быть созиданием человеческого воображения, отражающим страхи и надежды людей, живущих в том времени.
Влияние на Вавилон и Урук
Урук, как один из первых городов-государств, стал центром шумерской цивилизации, где развивались искусство, наука и религия. Вавилон, возникший позже, стал наследником этой культурной традиции. Анунаки, как божества плодородия и урожая, играли важную роль в религиозной практике, что способствовало укреплению социальной структуры и политической власти. В этом контексте можно сказать, что Анунаки, независимо от их возможного инопланетного происхождения, создали основу для развития сложных социумов.
Анунаки и боги Древнего Египта
Древний Египет также имел свою пантеон богов, включая Осириса, Исиду, Ра и других. Интересно, что некоторые исследователи пытаются провести параллели между Анунаками и египетскими богами, считая, что обе группы могли представлять различные аспекты одной и той же божественной реальности. Однако стоит отметить, что египетские боги, как правило, более сложны и разнообразны в своих характеристиках, чем Анунаки, которые в основном ассоциировались с конкретными функциями и ролями.
Мифология Египта более символична и глубока, возможно, отражая более сложные социальные и культурные структуры. Анунаки, по сравнению с египетскими богами, часто воспринимаются как более примитивные и ограниченные в своих функциях, что может говорить о различиях в уровне развития культур.
Заключение
Влияние Анунаков на древние государства Месопотамии, такие как Урук и Вавилон, сложно переоценить. Независимо от того, были ли они пришельцами с других планет или божествами, их мифология стала основой для формирования человеческой культуры и религии. В то же время, боги Древнего Египта представляют собой более сложные и многогранные образы, что указывает на более высокий уровень культурного и социального развития. Исследуя эти связи, мы можем лучше понять, как древние цивилизации интерпретировали свои верования и как их мифология отражала их восприятие мира.
Зрадники батьківщини», «англійські шпигуни» та «розкрадачі соціалістичної власності» пасли худобу, вирощували свиней, гусей та курей. А ще… народжували дітей.
Малят, народжених на зоні, називали «сталінськими дітьми».
Жінкам-в'язням вселяли: «Хочете викупити перед державою свої гріхи та вийти достроково на волю? Поповнюйте населення країни». І зечки, посаджені за іноземців, за три картоплини, за жменю зерна, відірвані від будинку, народжували.
Дитине своє дитинство сталінські діти згадували як казку: Незважаючи на складний повоєнний час, їх вбирали як ляльок і навіть взимку давали фрукти.
З ними працювали найкращі з педагогів, до вихованців приходили викладачі з художньої та музичної школи. «Діти Сталіна» мали вирости всебічно освіченими людьми.
Дні народження у дитбудинку відзначали чотири рази на рік. «Весняних» вітали у травні, коли яблуневий сад під вікнами потопав у квітах. Нам дарували ляльок, дитячий посуд, ошатні сукні, хлопчикам – матроські костюми, механічні іграшки.
- Я завжди думала, що народилася у травні. А потім в особистій справі побачила дату народження – 19 березня. – Пізніше розповідала моїй жалісливій матері Тойбочці раніше сталінська дівчинка Іра.
Парадно-ошатне життя закінчилося в п'ятдесят третьому році, коли помер «батько» Сталін. Дитбудинок з елітної установи перетворився на звичайний казенний будинок. "Дітей Сталіна" почали пропонувати на усиновлення. Покірні долі приживалися, непокірних почали спішно приймати інтернати, що створювалися по всій країні за часів «відлиги». У тому році нечисленні сталінські діти саме в нашому інтернаті були випускниками, але вплив їх на «малюків» було великим. Класи на шкільні лінійки та в їдальню, а також на відбій у спальний корпус ходили строєм. І це було лише зовнішньою ознакою всепоглинаючої нас інтернатівської зони.
Минули роки, перш ніж Надія Пилипівна постаріла, і пішла працювати медсестрою в районному київському інтернеті, де вистачало і свого горя, і своїх безнадійних підлітків. У роки, коли розформовувалися притюремні сталінські інтернати, у яких від дитячих нігтів буквально по-сталінськи виховували дітей ворогів народу. Їх і розкидали по новоявлених інтернатів, що виникали як дощові гриби в пору хрущовської відлиги.
Таких Надія Пилипівна лікувала не лише на численних медичних, а й додаткових профілактичних оглядах, під час яких вона встигала лікувати не лише тіла, а й душі цих маленьких чоловічків. Щоправда, всього цього ми до ладу не знали. Все це було за кадром: всього цього як би не було... А потім з'явилося покоління неприкаяних пацанят, чиї батьки виявилися напередодні позбавлення батьківських прав з різних дорослих приводів, про які в школах зазвичай не говорили, навіть у новоявлених школах-інтернатах мого гіркого дитинства. …
Легкий стукіт у білі двері інтернатівського медпункту, який розташовувався коридором якраз навпроти кабінету старшого вихователя, поряд з нею каптеркою, в якій вечорами жив-творив художник Вадим – вічний полставочник і під'їдало. Він підробляє як містечкового пана оформлювача, і про нього якось треба буде розповісти тут особливо…
– Хто там? - звично м'яким голосом дружелюбно питає Надія Пилипівна зі свого закритого кабінету.
– Хто там? - Ще раз повторює вона.
- Це я, Надія Пилипівна, Колька.
- Кільки на базарі насіння продають - відкриваючи кабінет, так само м'яко, з явним докором каже Надія Пилипівна.
– А що це за депутація? - Запитує вона, побачивши поряд з Дрібним Чмихало мене, нового однокласника і мимовільного ад'ютанта Кольки Чмихало.
У самого в мене шкільна кличка Шкіда, і я не з великою радістю ходжу хвостиком за цим хуліганистим бовдуром, просто на думку Колька я повинен бути його ад'ютантом, і я, як би не заперечую, хоча самому мені краще б прочитати якусь книгу, того ж шикарного Нізамі. Але тут справа така: чомусь зараз якраз виник період, коли Кольку почали все шкодувати: чи щось відкрилося для дорослих стосовно цього хлопця, чи сам він, дорослішаючи, очевидно зумів переконати їх змінити ставлення до себе. І тепер ходити при ньому в ад'ютантах стало навіть престижно, адже відтепер він був на слуху та ще й при ньому було ще безпечно. Будь-яке нове знайомство Дрібний починав із бійки. Насамперед від нього дісталося і мені. Врятували окуляри. Бити їх дрібний не став. Платити за них було б йому нічим, тому він і обмежив змащений мордобою двома виразними ляпасами, червоні від яких не сходила з обличчя кілька днів. Так ми й познайомились. До того ж нас засік і свехнаблюдательний Віталій Гестапович, який зроду нікого чаями не шанував.
- Ти жалюгідний, - звертаючись до мене. суворо сказав він. А ти Миколо, той ще грішник. Так що відтепер ви обидва ходите до мене двічі на тиждень.
- Як кого? – напружено поцікавився Дрібний.
- як учасник гуртка археології. Вам сподобається. Щовівторка та п'ятниці суворо з четвертої до п'ятої години дня.
- Це неможливо, Віталію Остаповичу, я в цей час ходжу на карате!
- Вже не ходиш, ні на боротьбу, ні на дзюдо, ні на карате. Настав припис із райвідділу міліції: таких, як ти, обмежити від подібних гуртків. Відтепер ти його ад'ютант.
- Та я ніколи не відповідатиму за Шкіду.
- Будеш, ти за Шкіду, а він за тебе, Дрібного. А тепер взяли до рук «катюшу» і пішли полірувати коридор.
З того часу ми часто полірували коридор, ходили на гурток археології і вчилися відрізняти архарів та арамейців від данайців, таврів та гунів від скіфів, і так по дрібницях: гіксосів та народів моря від мікейців та арамейців та іншу лабудень…
Тим часом у міжгірського шале тривала розмова.
- Це ти не розраховував на присутність наших кунаків, а ми розраховували і навіть наполягали на тому, розумієш? Чи ти нічого не розумієш у грузинському гулянні?!
Хто сказав, що все настільне м'ясо це лише чотири кілограми яловичини? Адже ніхто не сказав ні слова ще й про чотири кілограми телятини та до них ще про сорок кілограмів баранини.
І все це треба перекрутити на машинці разом з нашаткованою цибулею і приправити фарш сацебелі та додати до того хмелі-сунелі або інших гірських трав.
- Так це ж формений дурдом! Я цього не замовляв!
– А тобі й не треба цього робити. Все це вже замовили без тебе. Ми завжди виконуємо перше і єдине бажання всіх, хто до нас знову прибув, але наш курорт – це віртуальний курорт. Розумієш?
- Курорт?!
- Так, курорт. Це у вас там війна: страждання всякі та реальне горе. Ось ми вас і відправили на курорт. Ви ж із Юркою написали нам пісню на слова великого Шота Руставелі. Ось за те вас і відправили на курорт просто уві сні, адже Шота Руставелі – це народний поет. Ось і підтягується народ: одного вина принесли сорок глечиків. Що ні глечик, то шість-вісім літрів вина!
- Яке вино, хто їх про це просив?
– Вина принесли різного. Головне, що все гірське вино, як і належить до м'яса з червоного винограду! Вах що за вино!
– Гаразд, – кажу, – вино, так вино. А коли застілля почнемо? Там же вже понад сто людей запрошених і всіляко не запрошених прибуло?
Продовжую говорити і говорити, а мого кунака Юрки, дивлюся, поряд немає і близько.
Ну, гаразд, сів сам по собі скромно осторонь, і побігли по столу потічки порцій з усіляким м'ясом вареники: порції наліво, порції направо, порції тих, хто запізнився і знову прийшов, і знову чергові порції наліво і так само направо, та до того, хто вухастіший - прихоплює по дві порції відразу ...
Коротше, до мене дійшла лише порожня тарілка з одним рідким сацебелем, і скромним шматком лаваша. Гаразд, хоч лаваш був заздалегідь підігрітий і навіть не пригорів при цьому.
Так допізна і жував коржик за коржиком, запиваючи червоним кахетинським вином – за рогом ріг.
- Батоне Веле, - несподівано звернувся до мене тамада. - Ось ти, кунаку, знаєш, що таке лаваш. Це хліб, що означає по-нашому, грузинською – пурі. А земний багатій вашою мовою європейських євреїв звучить схоже. Він – пуриць! Ось і виходить, що ти, як справжній пуриць, їси під час застілля пурі! Пуріц їсть пурі! Хіба це не чудово? Тож вип'ємо ж за це! – І стародавній сивобородий старець урочисто підніс мені величезний срібний ріг у черговий раз наповнений рубіновим кахетинським…
- От і добре дорогий, що м'яса не їж, значить, не захворієш: адже м'ясо уві сні це до хвороби, так що аж надто воно спокусливе, але малокорисне. Нічого, любий, макай коржики сацебелі, запивай їх вином і це буде чудово. Правда сам я, – старець-тамада, – вже п'ю лише біле вино: і в глечику переді мною, і в розі у мене вже тільки біле вино… Щоправда, коли ординарне столове, коли напівсолодке. А коли й десертне… Але тому, що ти наш гість, пий кахетинське! Це наше найкраще вино!
Я обережно занапастив, і скуштував запропоноване мені вино. Справді, вино виявилося непоганим, але набратися їм, навіть якщо захочеться, навіть при тому, що у кожного величезний ріг був у руках, було неможливо! Хоча з боку сонного спостерігача наче здавалося, що всі тутешні кунаки тільки бухали, бухали та бухали, і при цьому так само регулярно вареники з м'ясом навертали за обидві щоки.
– А чому мені вареників не дають? – таки спробував я обуритися.
- Тому що ти поки що, кінто, не сказав слово заповітне.
— Та що ж це за таке слово?
– А тут його, любий, ніхто до ладу не знає. Просто тобі треба було ближче до роздачі сідати: не поїв би, то хоч би облизувався. Ось і інші начебто все життя провчилися, а знання так і не набралися. Все тому. Що у них відбулося розфокусування у часі… тут ще пам'ятаю, а там уже дірка в голові…Так що не для кожного знання – це час, а кохання – це прапор… всього світлого над собою… Якщо це відчуєш, то будеш п'яний без вина. І тоді пий до дна світлий еліксир життя та п'яний від нього без вина!
Тут уже я не на жарт засмутився: мабуть, не світило мені в моєму сні ні без міри червоного вина, ні м'ясних вареників - їх до мене просто не несли, а тільки виявляли якесь дивно чергове ерзац-пошану.
