Прес-конференція про події у виправних колоніях

Прес-реліз 
ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ,

присвяченої катуванням в місцях позбавлення волі

17 січня 2020 р. о 11.00-12:00 у приміщенні Українського національного інформаційного агентство «Укрінформ» за адресою : вул. Б. Хмельницького, 8/16, Київ, 01001  відбулася прес-конференція, присвячена подіям в Олесіївській виправній колонії 25, Кропивницькому СІЗО та Бердянській виправній колонії 77. Під час прес-конференції колишні засуджені, в’язні розповіли про катування, які вони пережили, зокрема їх били по різних частинах тіла, прив’язували скотчем до ліжка, душили за допомогою пакета на голові, робили «розтяжку», катували електричним струмом, гвалтували тощо.

Учасниками прес-конференції були:  Олег Цвілий – Голова громадської організації «Альянс Української Єдності», Віктор Колбанцев –адвокат, Сергій Ларін – колишній засуджений Олексіївської виправної колонії №25 , Антон Соломко – колишній засуджений Бердянської виправної колонії №77, Єдуард Іванов – колишній засуджений Бердянської виправної колонії №77 , Ярослав Бублик – колишній ув’язнений Кропивницького СІЗО, Артем Панін – колишній в’язень, брат воїна АТО, якого зґвалтували в Бердянській виправній колонії.

Метою прес-конференції є привернення уваги вищого керівництва Держави до проблем пенітенціарної системи  до брутальних порушень прав людини в місцях позбавлення волі.

Змінюються керівники тюремного відомства, при цьому не змінюється парадигма ставлення до в’язнів. Досі, пенітенціарна система діє з використанням радянських каральних методів. З радянських часів працюють династії тюремників на керівних посадах, які блокують реформування системи хоча б відповідно до мінімальних міжнародних стандартів.

Учасники прес-конференції розповіли:

Голова Громадської організації «Альянс Української Єдності» Олег Цвілий повідомив, що на адресу громадської організації, «Альянс української єдності», останній час почастішали звернення про катування, масове побиття, приниження честі і гідності в’язнів, вимагання неправомірної вигоди від родичів, переведення засуджених в інші колонії, застосування бійців спецпідрозділів груп швидкого реагування (ГШР) для залякування, приниження і масового побиття в’язнів.

Саме таку практику системного побиття, залякування через бійців ГШР запроваджують на територію всієї України.

У нас зародилася така тенденція, що майже постійно, після того, як будь-які правозахисники заявляють, що бійці ГШР або адміністрація колонії перевищують повноваження та порушують права людини, з боку Адміністрації Державної кримінально - виконавчої служби  ідуть звинувачення в бік правозахисників, що краще б Ви займалися дитячими будинками або будинками для людей похилого віку, а тут в тюрмі сидять злочинці і немає чого сюди лізти. Мабуть адміністрація колонії забула, що далеко не всі там злочинці, багато сидить взагалі не винних. Далеко не всі в тюрмі кримінальники.

Нещодавно, 18-22 грудня в Кропивницьке СІЗО ввели бійців ГШР, які масово побили всіх в’язнів. На мою думку, ситуація яка трапилась в СІЗО навмисно спровокована і готувалась здалегіть.  В ході обстеження підтвердилися факти, що при проведенні заходів щодо стабілізації ситуації перевищувались повноваження з боку працівників груп швидкого реагування, зокрема застосовувався скотч для фіксації ув’язнених, заходи фізичного впливу щодо людей з інвалідністю та неповнолітніх. 82 ув’язнених зафіксовані тілесні ушкодження. Наразі ведеться слідство.

Наприклад, Ярослав Бублик, депутат міської ради від партії БПП, який опинився в СІЗО, і є вже  колишнім ув’язнений який звільнився  після подій,  розповів:

«В камери закидали шумові гранати, заливали камеру чимось  схожим на газ, деякі люди стояли на «продолі» (коридор) по них почали стріляти з помпових рушниць і почали просто забивати. Коли забивали людей, решта бійців починали стукати кийками по щитках, щоб нікому не було чутно. 07.01.2020 на Різдво, заходить людина в масці і каже мені «повернись», потім питає «чого ти не побритий?», я йому пояснив, що брився вчора, але у мене дуже швидко відростає щитина, і так як я віруюча людина, а сьогодні Різдво, тому я не побритий. Але тебе ніхто не слухає, заламується рука і починають бити. Перші дні медиків до нас не допускали взагалі. Там повністю стабільна ситуація, який надзвичайний стан? Я думаю, що до цього готувались.»

«Там їх просто забили, там нікого «образно» живих звісно не залишилось, їх побили так, що вони не могли прийти в себе. Були такі камери, які були всі в крові і мочі, вони там не могли спати або вставати, там просто забивали людей так, що організм не витримував».

Після подій в Кропивницькому СІЗО вже на початку року  другого і третього січня адвокати ХПГ зафіксували в Олексіївській колонії №25 чимало свідчень про тортури і нелюдське поводження, зокрема і у Сергія Ларіна: зґвалтування, побиття, понаднормову і безоплатну працю. Крім того, люди скаржилися, що адміністрація закладу через добровільних помічників постійно вимагає у засуджених гроші.

Вночі 8 січня до колонії ввели групу швидкого реагування та територіальне воєнізоване формування для начебто «попередження бунту», яки побили всіх, хто скаржився.

11 січня представник Офісу Омбудсмана заявив про те, що зафіксував 22 засуджених з тілесними ушкодженнями, на одному з засуджених, через катування якого і стався конфлікт, були завдані опіки в області сідниць та анального отвору.

Як зазначив Сергій Ларін, якій  звільнився з Олексіївської виправної колонії №25  9 січня 2019 року:   «о 3-й годині ночі 8 січня бійці ГШР в масках в повному бойовому спорядженні витягли мене та інших засуджених, в одних трусах, одягтися не дали. Нас поклали обличчям в підлогу, завели руки за спину та наділи кайданки або зв’язали, і потягли до штабу. Частина засуджених пробула на вулиці більше години (температура повітря мінус 3 по Цельсію). В штабі мене та інших засуджених примусили повзти на животі по сходах на вищі поверхи – другий, третій і четвертий, деяких при цьому жорстоко били. Як у мене, так і інших засуджених сильно обідрані лікті, коліна та живіт. В такому стані засуджених протримали з 3 години ночі до обіду. Били в першу чергу тих, хто скаржився працівникам ХПГ 3 січня. 22 засуджених, до яких застосовували спецзасоби, примусили написати пояснювальні записки, що вони чинили опір та перешкоджали обшуку, і тому проти них була застосована фізична сила і спецзасоби, і що вони не мають претензій. Після цього засуджених, яких примусили писати пояснення, перевели до інших харківських колоній, а мене звільнили. Проте в медичній частині колонії залишилося багато побитих.».

Окремо хочу сказати про Бердянську виправну колонію (БВК-77), цією колоніією ми займаємося ще з початку 2019 року, після того, як до нас звернулися родичі засуджених та розповіли про знущання над їх рідними. Представники громадськості, разом із журналістами відвідали Бердянську колонію та зустрілись із засудженими. Деяких вдалось знайти в СІЗО інших міст. З пояснень родичів та в’язнів вдалось з’ясувати, що в колонії систематично катують новоприбулих засуджених. Прямо в карантині їх можуть зв’язувати на кілька днів, бити по кілька разів на день, змушувати голими на морозі виконувати фізичні вправи. За «безпечне» перебування в колонії з родичів засуджених вимагають чималі гроші.

Як розповів Артем Панін –колишній в’язень, брат воїна АТО Олесандра, якого зґвалтували в Бердянській виправній колонії:

«Ми з братом служили в зоні ООС, ще під час служби Сашко та я  разом з іншими військовослужбовцями отримали наказ командира, за яким ми затримати сепаратиста та передали його представникам контррозвідки. Далі сумлінно відслуживши Орден «За мужність». Але, як виявилося, по нас велося слідство за незаконне позбавлення волі. Олександра та мене засудили до трьох років ув’язнення. Мого брата відправили відбувати покарання у Бердянську вирпавну колонію №77 звідки він повернувся психично хворою людиною. Він, як і багато інших ув’язнених, пройшов процедуру “переходу в касту опущених”. його згвалтували, а потім відправили до Вільнянської психіатричної лікарні №20, де  його закололи психотропними препапаратами, звідти він звільнився , та на даний час продовжує знаходитися в дуже важкому психологічному стані.»

Нещодавно відбулася  прем’єра документального фільму Влада Сидоренка та Сергія Дідковського – «Зона-77», в цій стрічці більш детально розповідається про Бердянську виправну колонію і про всі її жахіття які в ній відбуваються. Бердянська виправна колонія №77 одна з найстрашніших, найжорстокіших, найкривавіших колоній України. Одна з найкорумпованіших систем України, яка десятиліттями не змінювалася, де створене та продовжує існувати рабство, насильство над людьми, приниження честі, гідності і дискримінація в системному вимірі.

Як повідомили Антон Соломко та Єдуард Іванов (останній звільнився 11 січня 2020 року), які є  колишніми засуджені Бердянської виправної колонії №77. Ці засуджені, під загрозою свого життя, не побоялися сказати все на камеру:

 «Нас прив’язували на ніч, і ми мочилися під себе, тому що не могли потрапити в туалет. Нам заганяли  голки в руки і штирляти голки в пісок, щоб було зараження. З нас та наших родичів вимагали гроші. І це фактично працює як конвеєр».

На часі  після виходу стрічки Антону Соломці продовжують погрожувати По фактам виявлених злочинів в Бердянський ВК №77 ДБР м. Мелітополя було порушено низьку кримінальних проваджень, які 22.92.2019 року були об’єднані у одне кримінальне провадження  № 42019081120000015 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України. Натомість, слідчий Мелітопольського ДБР нещодавно закрив кримінальне провадження в частині 2 ст. 364 КК України, вказавши на те, що не побачив складу злочину в діях працівників Бердянської виправної колонії.

За останні пів року працівники ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)», продовжуючи приховувати свої  злочинні дії  на території установи,  повторно, а саме  7 разів не допустили  до установи,  помічника народного депутата України, члена громадської ради при Міністерстві юстиції України разом з журналістами та лікарем. Свої дії, а саме не допуск до установи,  адміністрація колонії разом з керівником установи Чукіним М. пояснюють тим, що у моніторингової групи не вистачає документів. На питання помічника народного депутата до адміністрації колонії, яких саме не вистачає документів, працівники колонії не можуть відповісти на це питання.

Правозахисники та колишні засуджені призивають вище керівництво Держави звернути увагу на тотальне порушення прав людини в місцях позбавлення волі, та припини тортури над в’язнями.

Підсумкові матеріали:

              Ищем правду красной зоны украинский пенитенциарной системы: свидетельствуют очевидцы из колоний 77 (Кропивницкий) и колонии 25 (Харьков) кто там управляет укоротом участников АТО, кто наказывает и какими методами непокорных, как реагирует офис украинского омбудсмена: исследует ли чрезвычайные происшествия и стоит ли надеется на скорые перемены, о чём время узнать европейским правозащитникам на системном уровне и следует ли восстановить зону для участников АТО, которые подверглись а общей зоне пыткам и издевательствам от сокамерников. кто пропускал какие оргвыводы будут на правительственном уровне не пора ли вводить в пенитенциарной системы для участников АТО военных психологов независимых от социальной системы, пора ли вводить сквозной режим видеонаблюдений, чтобы вечно проблемная красная зона всегда была на видео мониторах руководства МВД, пенитенциарной системы и офиса украинского омбудсмена. Знают ли руководители пенитенциарной системы, что жертвы из участников АТО владеют боевыми методами отомщениях, и каким последствиям это может привести всю красную зону пенитенциарной системы. Кто и как реально ответит за искалеченные судьбы, и когда в эти две фонящий и на всю Украину зоны будут допущены международные наблюдательные правозащитные миссии и решительно  заменён весь обслуживающий персонал до выяснения причин местного беспредела.СОС!!