Веле Штилвелд: Над чим працюю сьогодні

Веле Штилвелд: З боку припіка

• Чому не весь матеріал стає літературним текстом? Преамбула до розуміння повісті Веле Штилвелда "Збоку припіка"

«Дійсно це було схоже на підготовку спецназу.
Після її "вишколу" служба у війську була дитячою забавою».
Nikolay Kachur, одноклассник

У книзі переплітаються дитячі сновидіння, прозріння та миротруси інтернатівських дітей сімдесятих років минулого століття... У ті часи, коли в кожному інтернаті був ще свій прихований від сторонньої публіки потаємний внутрішній інтернат.

У моєму дитинстві уві сні мене почасти переслідував карлик Мудрецкіс, який у своїх труселях зазвичай носив мандарини, якими він намагався пригощати моїх однокласників. Отримував він ці мандарини від своєї мами ще у понеділок, а частування пропонував у четвер чи п'ятницю, коли ці мандарини втрачали свої останні смакові якості. От тільки з пам'яттю так не відбувається.

Гранована пляшечку вагою в 150 міліграм, після контрольної щільної закрутки, тупо посилалася в голови скорботно скрючених над «домашками» семиклашок, і миттєво досягала будь-якої парти, куди зазвичай і  падала з гуркотом  на кшталт похмурого фіолетового та нажаль безкрилого птаха.

А ще семикласників, що провинилися, били за щільно причиненими дверима прямо біля шкільної дошки. Зазвичай вказівкою… Практично ж - величезною жовтою лакованою гострою цурпалкою з вигадливим червоним носиком. Хлопців-єврейців при цьому

бити цією зразково карною вказівкою ця огидна тварюка боялася, але інших пацанів ставила біля класної дошки і методично відходжувала до пунцовості, а потім ще стравлювала на тих їх власних матусь, і ті при її цькуванні, били своїх єдинокровних дітей, яким самі зазвичай не давали ні ради, ні виховання...

Синців спочатку не було, – просто тіла наливались сливовими плямами в місцях ударів під безперервний рев класної психопатки:

«Бийте його, матуся. Мені це робити не належить. Бо не я його привела в цей світ таким дерев'яним! То ж корегувати його – це тільки ваш клопіт!»

Практично ж уся екзекуція йшла за причиненими на ключ класними дверима. Тож не тільки класовичка духопплетила хлопців величезною лакованою жовтою гострою битою з вигадливим червоним носиком, хіба що крім  хлопців-єврейців, бо  ті ж збиралися у всесвітні мандри і могли багато чого розповісти в пересічному світі.

При цьому бити  нас  отим вказівним дубцем ота огидна тварюка чи просто тітко Стерво навіть боялася, але усіх інших пацанів показово ставила біля класної дошки і методично відходжувала до пунцовості, а потім ще стравлювала на тих, хто провинився. їх власних матерів, і ті при її нацьковуванні вже били приречених своїми пустими продовольчими сітками із шовку.