- Виноват, не все украинцы из черной сотни нынешнего НСПУ. Крайне, виноват...
Марьяна Ангелова |БЕЛКА-БЕЛКА І ЇЇ МЕДАЛІ...
Сьогодні в друзі попросився чоловік Веле Штылвелд .. А разом з ним повернулися знайомі слова - "межа осідлості", єврейське питання...
Пост про тьотю Беллу я хотіла написати першим, сьогодні вранці, потім написала про бабусю... Далі подумала, два пости - якось нескромно... А тепер ось.. та до біса формальності. Думаю, Цекерберг мені пробачить!
Хто жив з євреями по сусідству.. знає - в них завжди є що поїсти.. не багато, але обов'язково є!!! Правда, не факт, що вас угостять)) Мені, голодній дитині в письменницькій комуналці, довелося звідати єврейську гостинність! І ще звідати ...фаршировану щуку, курочку з цибулькою і форшмак!! Мммм! Белла Ісаківна та Ісаак Наумович Кіпніси... Дочка і її батько-письменник. З яким здивуванням я, вже доросла, дізналася, що в Ізраїлі вийшов шеститомник цього талановитого чоловіка. В моїй же пам'яті збереглася манюсянька дитяча книжечка про кицю, яку переклала за підрядниками моя мама, поетеса Тамара Коломієць. Ісак Наумович повернувся в Київ після відсидіння "сталінської десятилітки" за космополітизм. Українські письменники-націоналісти)) тоді домовилися підтримати своїх єврейських братів-космополитів, адже в Радянському Союзі на рік можна було видати аж ОДНУ книжку на ідиш. От і намагалися перекладати з ідиш за підрядниками, давали заробити))
Так от. Балка-Белка - це було наше дитяче прізвисько для сусідки. А ще одна фразочка- Беліна цукля.. мій сором. Якось я поцупила зі столу тьоті Белли на кухні не цукор, а сіль!!! Так і з'явилася в сімейному лексиконі "беліна цукля" як означення якогось переплуту))) Тож.... Белла Ісаківна була нашим домашнім ветераном! Про це я дізналася одного разу на 9 травня. Белла Ісаківна витягла свої медалі з чемоданчика!!! Їх була ціла купа і я дивувалася, чому ж тьотя Белла їх не носить і не пишається, як інші. Белла всю війну пропрацювала у фронтовій газеті. Пройшла від Сталінграда до Берліна. Казала - найцінніша "За оборону Сталінграда", мовляв,там було справжнє пекло. Белла ненавиділа Сталіна, але захищала Сталінград... навіть в своїй пам'яті!. День Перемоги був єдиним днем, коли вона витягала свої медалі. Ми з сестрою їх розглядали, читали старі газети з цього ж таки раритетного чемоданчика і слухали тьотю Беллу! А ще в цей день цвіли каштани і величезні дирижаблі пливли по небу на парад. І мені дуже хотілося їх якось наздогнати, щоб опинитися в тіні цієї повітряної рибини)) От би й зараз - погнатися і опинитися під сінню мого милого дитинства... Сьогодні я прокинулася в кімнаті, де раніше мешкали мої прекрасні євреї... Вцілів лише каштан і ці спогади про День Перемоги та медалі Белки-Белки. Я згадала це все...і торкнулася губ... вони були солоні...
Пост про тьотю Беллу я хотіла написати першим, сьогодні вранці, потім написала про бабусю... Далі подумала, два пости - якось нескромно... А тепер ось.. та до біса формальності. Думаю, Цекерберг мені пробачить!
Хто жив з євреями по сусідству.. знає - в них завжди є що поїсти.. не багато, але обов'язково є!!! Правда, не факт, що вас угостять)) Мені, голодній дитині в письменницькій комуналці, довелося звідати єврейську гостинність! І ще звідати ...фаршировану щуку, курочку з цибулькою і форшмак!! Мммм! Белла Ісаківна та Ісаак Наумович Кіпніси... Дочка і її батько-письменник. З яким здивуванням я, вже доросла, дізналася, що в Ізраїлі вийшов шеститомник цього талановитого чоловіка. В моїй же пам'яті збереглася манюсянька дитяча книжечка про кицю, яку переклала за підрядниками моя мама, поетеса Тамара Коломієць. Ісак Наумович повернувся в Київ після відсидіння "сталінської десятилітки" за космополітизм. Українські письменники-націоналісти)) тоді домовилися підтримати своїх єврейських братів-космополитів, адже в Радянському Союзі на рік можна було видати аж ОДНУ книжку на ідиш. От і намагалися перекладати з ідиш за підрядниками, давали заробити))
Так от. Балка-Белка - це було наше дитяче прізвисько для сусідки. А ще одна фразочка- Беліна цукля.. мій сором. Якось я поцупила зі столу тьоті Белли на кухні не цукор, а сіль!!! Так і з'явилася в сімейному лексиконі "беліна цукля" як означення якогось переплуту))) Тож.... Белла Ісаківна була нашим домашнім ветераном! Про це я дізналася одного разу на 9 травня. Белла Ісаківна витягла свої медалі з чемоданчика!!! Їх була ціла купа і я дивувалася, чому ж тьотя Белла їх не носить і не пишається, як інші. Белла всю війну пропрацювала у фронтовій газеті. Пройшла від Сталінграда до Берліна. Казала - найцінніша "За оборону Сталінграда", мовляв,там було справжнє пекло. Белла ненавиділа Сталіна, але захищала Сталінград... навіть в своїй пам'яті!. День Перемоги був єдиним днем, коли вона витягала свої медалі. Ми з сестрою їх розглядали, читали старі газети з цього ж таки раритетного чемоданчика і слухали тьотю Беллу! А ще в цей день цвіли каштани і величезні дирижаблі пливли по небу на парад. І мені дуже хотілося їх якось наздогнати, щоб опинитися в тіні цієї повітряної рибини)) От би й зараз - погнатися і опинитися під сінню мого милого дитинства... Сьогодні я прокинулася в кімнаті, де раніше мешкали мої прекрасні євреї... Вцілів лише каштан і ці спогади про День Перемоги та медалі Белки-Белки. Я згадала це все...і торкнулася губ... вони були солоні...
Комментариев нет:
Отправить комментарий