Веле Штилвелд: З боку припіка
- Чому не весь
матеріал стає літературним текстом? Преамбула до розуміння повісті
Веле Штилвелда "Збоку припіка"
«Дійсно це було схоже на
підготовку спецназу.
Після її "вишколу" служба у війську була дитячою забавою».
Nikolay Kachur, одноклассник
У книзі переплітаються
дитячі сновидіння, прозріння та миротруси інтернатівських дітей сімдесятих
років минулого століття... У ті часи, коли в кожному інтернаті був ще свій
прихований від сторонньої публіки потаємний внутрішній інтернат.
У моєму дитинстві уві сні мене почасти переслідував карлик Мудрецкіс, який у
своїх труселях зазвичай носив мандарини, якими він намагався пригощати моїх
однокласників. Отримував він ці мандарини від своєї мами ще у понеділок, а
частування пропонував у четвер чи п'ятницю, коли ці мандарини втрачали свої
останні смакові якості. От тільки з пам'яттю так не відбувається.
Гранована пляшечку вагою в 150 міліграм, після контрольної щільної закрутки,
тупо посилалася в голови скорботно скрючених над «домашками» семиклашок, і миттєво
досягала будь-якої парти, куди зазвичай і падала з гуркотом на кшталт похмурого фіолетового та нажаль безкрилого
птаха.
А ще семикласників, що провинилися, били за щільно
причиненими дверима прямо біля шкільної дошки. Зазвичай вказівкою… Практично ж - величезною жовтою лакованою гострою цурпалкою з вигадливим червоним носиком. Хлопців-єврейців при цьому
бити цією зразково карною вказівкою ця огидна тварюка боялася, але інших пацанів ставила біля класної дошки і методично відходжувала до пунцовості, а потім ще стравлювала на тих їх власних матусь, і ті при її цькуванні, били своїх єдинокровних дітей, яким самі зазвичай не давали ні ради, ні виховання...
Синців спочатку не було, – просто тіла наливались сливовими плямами в місцях ударів під безперервний рев класної психопатки:
«Бийте його, матуся. Мені це робити не належить. Бо не я його привела в цей світ таким дерев'яним! То ж корегувати його – це тільки ваш клопіт!»
Практично ж уся екзекуція йшла за причиненими на
ключ класними дверима. Тож не тільки класовичка духопплетила хлопців величезною
лакованою жовтою гострою битою з вигадливим червоним носиком, хіба що крім хлопців-єврейців, бо ті ж збиралися у всесвітні мандри і могли багато чого розповісти в пересічному світі.
При цьому бити нас отим вказівним дубцем ота огидна тварюка чи просто тітко Стерво навіть боялася, але усіх інших пацанів показово ставила біля класної дошки і методично відходжувала до пунцовості, а потім ще стравлювала на тих, хто провинився. їх власних матерів, і ті при її нацьковуванні вже били приречених своїми пустими продовольчими сітками із шовку.
